Наші друзі |
|
|
Церква і суспільство. Охтирська вишиванка. |
«Вишиванка» з Охтирщини в зоні АТО.
«Охтирська вишиванка» - "дуже гарна машина і вже виконує бойові завдання в районі Попасної." - розповідає Мирослава Лисенко.
Це вже третя машина, яку охтирчани відправили в зону АТО, до речі не порожньою. Так вийшло, що всі три машини освячували на свята: першу на Різдво, другу у Вербну неділю, ну а «вишиванку» освячували на Трійцю.
2 червня біля Успенської церкви зібрались охтирські активісти, щоб долучитись до освячення бойової техніки. Настоятель храму Успіння Божої матері о. Андрій освятив машину - «вишиванку» і благословив прихожан на подальші добрі справи для фронту, бо «в єдності – наша сила і наша перемога».
Охтирчанин Володимир Лисенко сьогодні заступник командира частини по тилу, безпосередньо організовує матеріально-технічне забезпечення свого підрозділу, говорить, що солдати одягнені , взуті, нагодовані, а техніки не вистачає. З цим питанням охтирські громадські активісти звернулись до охтирської міськради за допомогою. Ігор Алєксєєв особисто звернувся до голови ПСП «Комишанське» Володимира Зубка з проханням виділити УАЗ нашим бійцям.
На фронт «вишиванка» поїхала наповнена подарунками від жителів Охтирщини. До спільної справи долучились Бугруватська, Комишанська, Вязівська, Куземинська громади та Грунська школа-інтернат, які передали картоплю й консервацію. Сумський Автомайдан передав запчастини. Учні Охтирської школи №2 передали бійцям предмети особистої гігієни й побутову хімію. Охтирські підприємці Григорій Мірошниченко, Сергій Архипенко, Євдокія Шейко, Роман Пелих та брати Васильченки також надали посильну допомогу в забезпеченні необхідними речами, як то побутова хімія, продукти, бензин, запчастини. Прихожани Успенської церкви зібрали 1035 грн., які були використані за призначенням. В організації відправки машини посприяли ГО «Ангел-охоронець» та «Охтирський Майдан».
«Нині нам не можна втрачати надію і віру. Ми просто не маємо на це права. Ціна нашої перемоги надто велика, ми втрачаємо цвіт нації, про це слід пам’ятати щодня. Якщо ви прожили день і нічого не зробили для перемоги, то цей день минув даремно».( Пряма мова викладача Вінницького політеху Світлани Бевз, яка безпосередньо торік улітку майже три місяці воювала на передовій, а коли повернулася, зайнялася волонтерством, надрукована в газеті «День»№92-93 за 29-30 травня).
Валерія Бакуліна.
|
|
Будь ласка, залогиньтесь, що б додати коментар.
|
|
Рейтинг доступний тільки для користувачів.
Будь ласка, залогінтесь або реєструйтеся для голосування.
Немає даних для оцінки.
|
|
|
Вам необхідно залогінитися.
Немає присланих повідомлень.
|
|