ГОЛОВНА · ЄПАРХІЯ · НАШІ БЛАГОЧИННЯ · БІБЛІОТЕКА · СТАТТІ · ДОПОМОГТИ НАМ · ДОПОМОГА НА БУДІВНИЦТВО · КАЛЕНДАР · ПОШУК · КОНТАКТИ Sunday, November 24, 2024
Навігація
ГОЛОВНА
ЄПАРХІЯ
НАШІ БЛАГОЧИННЯ
БІБЛІОТЕКА
СТАТТІ
ДОПОМОГТИ НАМ
ДОПОМОГА НА БУДІВНИЦТВО
КАЛЕНДАР
ПОШУК
КОНТАКТИ
FAQ
Зворотній зв'язок
Пожертва на Свято-Воскресенський кафедральний собор
Останні статті
Благовірний великий ...
«Колір чистоти і цно...
28 вересня - пам'ять...
Воздвиження Чесного ...
Життя і страждання С...
Наші друзі off
6 вересня - вшанування чуда Архангела Михаїла у Хонах

6 вересня - вшанування чуда Архангела Михаїла у Хонах

«Вибраний Небесних Сил воєводо i роду людського заступнику» (Кондак 1, Архистратигу Михаїлу)
Святий i великий Архангел Божий Михаїл – заступник роду людського, завжди перемагає злобу й підступи сатани на землi!
«Чудо Архангела Михаїла» у Хонах.
За новоюліанським календарем 6 вересня наш набожний народ вшановує чудо Архангела Михаїла у місцевості під назвою Хони.
Тепер це територія Туреччини, а в далекому IV столітті ця територія була областю Візантійської імперії. Офіційно християнство вже було визнано легітимною релігією, однак віруючі терпіли переслідування від язичників.
Колись у тій місцевості було знайдене джерело, яке прославилося дивовижними зціленнями. Одному язичнику увісні з’явився Архистратиг Михаїл та сповістив, що його дочка отримає дар розмовляти, щойно скуштує води з чудотворного джерела. Так і сталося. Після чого, вдячний за зцілення дочки, чоловік увірував усім серцем, хрестився разом з усією сім’єю та побудував на тому місці храм в ім’я архангела Михаїла.
Люди почали приходити до джерела, відчувши благодать Божу, приймали хрещення й одужували. Сприяв цьому служитель Архип, який жив при храмі і понад 60 років проповідував Євангеліє словом та власним прикладом.
У християнства та його послідовників завжди в усі часи були вороги. Вони не хотіли змінювати власне життя й оголосили праведника своїм першим ворогом, а храм вирішили зруйнувати. Задля цього вони з’єднали гирла двох гірських потоків, направивши їх на церковну споруду. Архип не мав змоги завадити їм, а втікати з храму він не збирався, тож йому залишалося тільки молитись. І коли дві річки єдиним бурхливим потоком понеслись на Михайлівський храм, несподівано видимим чином з’явився його небесний покровитель Архистратиг Михаїл, котрий ударив своїм жезлом в кам’яну гору і, зробивши в ній велику прірву скерував туди потік води. Вороги розбіглися, а те місце відтоді було названо Хони, що в перекладі означає «ущелина».
Молитви теперішніх праведників так само скерували силу язичників Радянського Союзу у прірву, як і нинішньої Російської Федерації.
Нині у часи перемін в Україні пригадуємо цей страшний час терору за право вірити в Бога. Людей переслідували, ув’язнювали і вбивали та не дозволяли єпископові нікого посвячувати у духовний сан. Прийшли 90 – ті роки минулого століття і дорога до храму стала відкритою, віра доступною всім та нікого за неї не переслідують. Однак, починаючи від Константина Великого у часи благополуччя аж до теперішніх часів в Церкву приходять й випадкові люди: одні приходять до храму із-за грошей, другі хочуть слави, треті – кар’єри, четверті – влади, а тільки п’яті правдиво послужити Христові ділами і молитвою. Ти, брате, не спокушайся і терпи. Храм шукай бідніший і подалі від центральних площ, а священника-духівника шукай смиренного і простого у вірі, бо їх не так багато маємо.
Священник немає особливих пільг чи вигод. Насправді у священника один привілей – це бути слугою кожному зустрічному всі 24 години на добу і все життя. Бог не дає нам відпускних чи вихідних днів, коли у тебе немає настрою, приходять родинні проблеми, у тебе болять ноги, спина, голова і т.д. та за будь-якої погоди – іди і служи! Цього вимагає від нас Господь і Євангеліє словами: «Це робіть на мій спомин» (І Кор.11:24). Якщо людина немає такого настрою покласти своє життя на вівтар служіння людям, тоді не насмілюйся приймати на себе ярмо Христове.
У Божественній Літургії священник молиться за гріхи духовенства і невідання людей. І тому в катастрофі ХХ століття провина духовенства дуже велика, бо ми більше розуміємо. Так само в часи Незалежної України нашу державу доведено зі стану найбільш передової до найбіднішої і в цьому є значна провина духовенства. Тут йдеться в основному про участь у багатьох виборах і політичних процесах. Нинішнє свято показує, що через молитву храм був врятований і тому нашим завданням є навчити людей молитися, щоб врятувати Україну і народ. Тарас Шевченко тому й писав: «Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде» (І мертвим і живим і ненародженим). Тим, хто взяв ярмо Христове у наші дні приходиться особливо важко, бо приходить дуже багато новітніх спокус. Дух Святий вчить і провадить Церкву Христову.
Хтось вважає, що нашу Церкву мають провадити люди з високими степенями освіти і тоді це допоможе у духовному розвитку. Насправді християнська освіта – це щоденна праця, піст, смирення і молитва, бо тоді Дух Святий поселяється у людському серці й утворює всередині нас нову істоту.
Найгірше, коли християнин вихваляється у своєму серці над іншими людьми, вважає себе розумнішим, праведним і кращим. Таємниця спасіння полягає в тому, щоб себе не ставити вище за когось. Дух Святий дає світло пізнання людині так, що вона пізнає свою безсилість і бачить, що навіть найлютіший грішник кращий за неї. Ставити себе вище іншої людини, може тільки дух гордині і тоді треба ще багато працювати над собою. Однак самоприниження – це теж погано. Християнин повинен йти по життю свідомий своєї гідності, тому що він помешкання Святого Духа. Апостол Павло говорить: «Чи не відаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, що в вас живе, і Котрого ви маєте від Бога» (ІКор.6:19). Незрілість бути храмом – це ставати рабом перед людьми.
А взагалі, нам потрібно тільки щиро від усього серця і всієї душі молитися. Молитва приваблює Дух, а Дух прибирає з людини все зайве і нездорове та вчить як треба жити і себе поводити.
Не шукайте задоволення тут.
Нам здається, що ми – найнещасніші на землі: бідні і хворі, нас ніхто не любить і нам не щастить та весь світ налаштований проти нас. Послухаєш таку людину і здається, що стоїть перед тобою Йов багатостраждальний зі Старого Завіту, а придивишся ближче до нього – у нього все добре. Чому ми перебільшуємо свої біди? Напевно тому, що замало страждаємо! Подивіться навколо себе і побачите, що по-справжньому хворі люди не виявляють свою проблему, не нарікають, не стогнуть і не ниють. Вони несуть свій хрест мовчки і терпеливо до кінця. Люди скаржаться нині на долю, бо вважають, що повинні бути задоволені і щасливі на цій землі. Вони не вірять у вічне життя і блаженство, а тому хочуть насолодитися щастям земним. І коли якась маленька чи незначна перешкода заважає цьому щастю, тоді вони кричать: «Як нам погано і найгірше за всіх на цій землі!». Ніхто і ніколи вам щастя не принесе, а тільки ви самі маєте трудитися в поті чола.
Не шукайте задоволення тут. Таке розуміння важко засвоюється, а тому полюби біль, страждання і «своє» нещастя. Бажайте Царства Божого понад усе і тоді світло Боже відкриє вам те, що є найсолодше на землі, воно стане найгіркішим за полин. Пам’ятайте, що на землі живемо лиш одну мить – сьогодні народився, а завтра вже могилу копають. У Царстві Божому будемо жити нескінченні віки. Сильний чи кроткий можна терпіти. Потерпіть трохи тут на землі, щоб відчути радість вічну. Апостол Павло промовляє страшні слова до християн, що краще б вам не хреститися. Чому? Ззовні ми приймаємо християнську науку, а всередині залишаємося тими, що і були до хрещення – заздримо, обманюємо, ненавидимо, засуджуємо, а найголовніше, наше серце залишилося прив’язаним до багатства земного і тому не може прийти до Бога; ми віримо бажанням, а не Заповідям Божим. Ми розуміємо те, що можна взяти руками і побачити очима, а те, що походить від Духа Святого ми не бачимо і не чуємо, але без цього християнство немає жодного сенсу.
Люди є лукавими, бо християнство і віру пристосовують до своїх потреб і вони повинні служити нам щоденно. Насправді, духовне життя – це тісний і незручний шлях, бо потрібно зняти зі себе не одне нашарування гріхів. Гріхи проросли в наше єство так, що Божі справи стали для нас ненависними і протиприродними. Ось тут необхідно взяти свій хрест з гріхами і винести його на свою Голгофу та померти у стражданнях, щоб воскреснути в радості духу.
Потрібно пережити всі скорботи і хвороби, які притискають тебе до землі з вдячністю, а не з наріканням. «Якщо життя б’є, значить, Господь не забув про тебе; значить, ти став, як розпечене залізо під ударами молота. Якщо відхилишся від ударів молота, то залишишся необробленим шматком холодного металу, а якщо потрапиш під удар молота – будеш чудовим творінням Божих рук!»
«Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але послужити й дати життя своє за викуп багатьох!» (Мт. 20:28).
Кожен із нас прийшов сюди зі своїми турботами, проблемами та негараздами.
У фригійських Колосах, біля Єраполя, тече ріка Ликос. У місцині, що називається Хони (тобто лійка), та ріка впадає у кам’яну підземну прірву, далі тече кілька кілометрів під землею, а потім знову виходить на поверхню і впадає у ріку Меандер. Саме там, де вода впадає у кам’яну прірву, колись стояв величавий Божий дім, посвячений пам’яті св. архистратига Михаїла. Церква стояла над чудесним джерелом, яке потекло з землі завдяки заступництву святого Михаїла, а пізніше, коли в тому краї Боже слово проповідували євангелист Йоан і святий Филип та навчали науки Христа Спасителя, то за їх молитвами вода в тому джерелі отримала чудодійну силу оздоровляти хворих. Зі всіх околиць сходилися сюди люди, шукаючи допомоги і порятунку. Це джерело повернуло здоров’я дочці одного грека з Лаодикії, яка була не лишень хвора, але й від народження німа. Дівчина напилася води з джерела і стала вголос величати Господа: “Великий є Бог християнський”. Тоді вся її родина прийняла Христову віру, а батько власним коштом звів тут церкву, присвятивши пам’яті святого архистратига Михаїла.
Минуло сто, а може й більше років, і тут, при церкві, осів молодий літами (кажуть, що мав лиш десять років) слуга Божий на ім’я Архип. Він добровільно виконував обов’язки паламаря храму і прожив при ньому шістдесят років. Його життя дивувало всіх, бо, при надзвичайному смиренні та інших чеснотах, він постійно перебував у строгих постах і в умертвленні тіла. Їжу він споживав зазвичай лиш один раз на тиждень, і то ярину. Його постіль була вистелена терням. Уся його власність – дві волосяниці; одну носив на собі, а другою накривався, коли відпочивав.
До церкви приходили численні вірні, щоб випросити у Господа для себе всякої ласки. Погани задумали знищити цей храм, з тією метою вони загатили ріку, так, що вода мусила б знайти собі нове русло, і то саме попід церквою. Тоді вода неодмінно зруйнувала б Божий дім. Та Бог, учинивши чудо, повернув води ріки проти течії, вода знайшла собі інше русло, а церква залишилася стояти на славу Пресвятій Тройці і на честь святого архистратига Михаїла. Тоді погани задумали інший підступ, вони прокопали глибокий рів і пустили ним воду з двох гірських рік, Ликоса і Куфа. Святий Архип бачив, як ревно трудилися слуги диявола – та святий молився й уповав на Господа, що Він не дозволить, аби Його святиня впала жертвою поганської затятости. Коли погани закінчили свою роботу і пустили воду в нове русло, тоді Архип побачив те чудо, пам’ять якого святкуємо нині. Враз перед ним явився в людській постаті святий архистратиг Михаїл, весь у неземному світлі, і на його знак вода вийшла з нового русла і понеслась до прірви у скелі, і там зникала. Тоді святий Михаїл перехрестив те місце, а сам на очах святого Архипа вознісся на небо. Усі вірні, що зібралися в церкві на молитву, прославляли Господа і підносили славу Його Імени. Це місце люди стали називати Хони; а до цього воно називалося Колоси. Святий Архип помер свято при церкві. Не відомо, коли сталося це чудо, однак це було ще тоді, коли погани мали силу і владу. Перші описи цієї чудесної події походять восьмого століття.
Коментарі
Немає коментарів.
Додати коментар
Будь ласка, залогиньтесь, що б додати коментар.
Рейтинги
Рейтинг доступний тільки для користувачів.

Будь ласка, залогінтесь або реєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
ДЕРЖАВНІ ДОКУМЕНТИ
Гість
Ім'я

Пароль

Запам'ятати мене



Реєстрація
Забули пароль?
Голосування
Звідки Ви дізналися про наш сайт?

Від знайомих

З іншого сайту

З пошукової системи

Для участі в опитуваннях ви повинні залогінитися.
Міні-чат
Вам необхідно залогінитися.

Немає присланих повідомлень.
Copyright © 2007
Веб-портал Сумської єпархії Православної Церкви України
Редакція Прес-центру залишає за собою право не погоджуватися зі смістом статтей, які присилають читачі. Викладені тут погляди не обов'язково повинні поділяти всі члени редакції прес-центру.
Матеріали Веб-порталу Сумської єпархії ПЦУ можуть бути використані повністю чи частково лише за умови посилання на джерело.