| Наші друзі |
|
|
| Документи засідання Священного Синоду 14 липня 2024 р. |
Документи засідання Священного Синоду 14 липня 2024 р.
Ухвалено на засіданні Священного Синоду
14 липня 2024 року
Рішення №38
Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
«Про внесення змін до Церковного календаря Православної Церкви України»
За поданням синодальної Календарної комісії Священний Синод вирішив:
Внести до офіційного Церковного календаря Православної Церкви України зміни згідно до пропозицій синодальної Календарної комісії (за додатком), зокрема включивши до нього дні пам’яті особливо шанованих святих, прославлених іншими Помісними Православними Церквами, а також тих, які звершували своє служіння в Україні, і виключивши з календаря низку днів пам’яті, які мають місцеве значення лише для Російської Православної Церкви.
ЕПІФАНІЙ
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ
* * *
Додаток до Рішення №38
Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
«Про внесення змін до Церковного календаря Православної Церкви України»
Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святого праведного Миколая Кавасили (1397/98) – днем пам’яті встановити 20 червня. Святий праведний Миколай Кавасила був видатним і плідним церковним письменником, богословом, учасником Константинопольського собору 1351 року, де захищав православне вчення святителя Григорія Палами. 3 червня 1982 року канонізований Елладською Православною Церквою.
Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я преподобного Іоана Кукузеля, піснеписця (бл. 1360) – днем пам’яті встановити 1 жовтня. Преподобний Іоан був ченцем на Святій горі Афон, видатним церковним композитором, автором багатьох піснеспівів. Він розвинув мелодику візантійського церковного співу і удосконалив нотацію.
Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святителя Феофілакта, архієпископа Болгарського (1107) – днем пам’яті встановити 31 грудня. Святитель Феофілакт був архієпископом міста Охрида, плідним письменником і богословом, а особливою його працею є тлумачення Священного Писання, яким Церква послуговується і нині.
Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святителя Філарета, митрополита Київського і Галицького (1857), що в Дальніх печерах спочиває – днем пам’яті встановити 21 грудня, день упокоєння. Також додати ім’я святителя до Собору преподобних отців, що в Дальніх (Феодосієвих) печерах спочивають.
Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святителя Іоакима (Пані), патріарха Олександрійського (1448-1567) – днем пам’яті встановити 17 вересня. Святитель прожив 119 років земного життя, відзначався аскетизмом і благочестям.
Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я преподобного Іони Київського (1902) – день пам’яті встановити в день його блаженної кончини 9 січня.
Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України пам’ять святих отців IV Вселенського Халкидонського собору (451) – день вшанування встановити 16 липня.
Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України пам’ять освячення собору Святої Софії у Києві – днем свята встановити 4 листопада. Цей спогад зник з українських видань місяцесловів після анексії Київської Митрополії Московським патріархатом у XVII столітті. З огляду на важливість собору Святої Софії у Києві для українській історії, його виключне значення за понад тисячолітню історію Православної Церкви України, встановити згадку освячення цього собору – за зразком згадок про освячення і оновлення інших особливо видатних храмів.
Замість перехідного свята у неділю Всіх святих день вшанування ікони Божої Матері «Непорушна стіна» встановити 4 листопада – в день освячення собору Святої Софії у Києві. Оскільки в Україні історія чудотворного образу пов’язана з іконою Богородиці-Оранти зі склепіння собору Святої Софії у Києві, надалі іменувати цей образ «Ікона Божої Матері «Оранта-Непорушна стіна».
Встановити окремий день пам’яті святого благовірного князя Оскольда, першомученика Київського (882), у святому хрещенні Миколая – 14 липня, перед святом Хрещення Руси-України.
Встановити окремий день пам’яті святителя Іларіона, митрополита Київського (ХІ), – 21 жовтня, в день його небесного покровителя. Святитель Іларіон перший обраний і поставлений собором руських єпископів митрополит і перший русин на цій кафедрі. Автор церковних творів «Слова про закон і благодать», «Молитви» та «Сповідання віри».
День пам’яті благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, згідно календарних уточнень, встановити у день його блаженної кончини – 10 квітня.
День пам’яті преподобної Ангеліни, правительки Сербської (1520) встановити в день її блаженної кончини – 30 липня.
День пам’яті великомучениці Злати (Хриси) Мегленської (1795) встановити в день її блаженної кончини – 18 жовтня.
День пам’яті преподобного Гавриїла Афонського (1901) встановити в день його блаженної кончини – 19 жовтня.
Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 14 лютого день перенесення мощей мучеників благовірного князя Михаїла Чернігівського і боярина його Федора (1578), оскільки це було примусове вивезення мощей святих з Чернігова до Москви за наказом царя Івана Грозного.
Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 22 квітня день перенесення мощей благовірного князя Всеволода, у святому хрещенні Гавриїла (1834), оскільки це є місцеве свято у м. Псков з нагоди перенесення мощей від попереднього місця спочинку до головного храму міста.
Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 22 жовтня згадку Казанської ікони Божої Матері, оскільки це місцеве святкування було встановлене в Московській державі на згадку про «звільнення Москви від поляків» в 1612 р.
Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 17 серпня згадку Свенської ікони Божої Матері, оскільки це є місцеве свято РПЦ. Цей день святкування був встановлений в Російській імперії в 1815 році на згаду про визволення м. Брянська від «нашестя наполеонівських військ у 1812 році».
Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 28 червня згадку ікони Божої Матері «Троєручиця», оскільки це місцеве святкування було встановлене в РПЦ на згадку про привезення списку чудотворного образу з Афону до Москви у 1661 р.
Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 13 жовтня згадку ікони Божої Матері «Іверська», оскільки це локальне (місцеве) святкування було встановлене в РПЦ на згадку про привезення списку чудотворного образу з Афону до Москви у 1648 р.
Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 13 серпня згадку Семистрільної ікони Божої Матері, оскільки саме ця дата святкування є місцевою в Росії і була встановлена на згадку про визволення м. Вологди від чуми в 1830 р.
Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 1 вересня згадку ікони Божої Матері Чернігівсько-Гефсиманська (1869), оскільки це локальне свято РПЦ. Православна Церква України шанує Чернігівсько-Іллінську ікону Божої Матері на загальноцерковному рівні. Чернігівсько-Гефсиманська ікона – це список Чернігівсько-Іллінської шанованої ікони Божої Матері, який подарувала поміщиця Олександра Філіпова новоутвореному Чернігівсько-Гефсиманському скиту Троїце-Сергієвої лаври в м. Сергієв Посад Московської області, який був в 1921 році закритий радянської владою, а на сьогоднішній день на більшій частині території колишнього скита знаходиться російська військова частина.
Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 1 серпня свято Всемилостивого Спасителя (Спаса) та Пресвятої Богородиці (1164), яке встановлене в РПЦ і присвячене на згадку перемоги Суздальського князя Андрія Боголюбського над волзькими булгарами.
Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 5 липня згадку знайдення мощів преподобного Сергія, ігумена Радонезького (1422), як місцеве свято РПЦ.
Вилучити, як місцеве свято РПЦ, з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 24 серпня згадку перенесення мощів святителя Петра, митрополита Київського, всієї Руси чудотворця (1479), оскільки це було перенесення з одного собору московського Кремля в інший.
Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 31 березня пам’ять митрополита Московського Іони, який титулував себе митрополитом Київським. Митрополит Іона всупереч канонам, без соборних рішень і благословення Вселенського Патріарха розділив Київську Митрополію, утворивши фактично окрему Московську, і після цього намагався встановити контроль над Київською кафедрою, де був поставлений інший митрополит.
Перейменувати у церковному календарі загальношанованих свят Православної Церкви України 27 травня день Перенесення мощей святителів Київських: Кипріана, Фотія та Іони (1472) на день Знайдення мощей святителів Київських Кипріана та Фотія (1472).
Рішенням №17 Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) від 27 липня 2022 року відбулося прославлення шанованої Манявської ікони Божої Матері «Ізбавительниця». Відповідно до норм української мови надалі в календарі вживати назву ікони «Манявська ікона Божої Матері «Визволителька».
Щодо поминання померлих у Пасхальний період, так званої Радониці – в Українській Православній Церкві існує благочестива традиція поминати померлих після свята Пасхи. Згідно місцевих традицій у різних регіонах України найчастіше це поминання починається від Світлого понеділка і до понеділка Фоминого тижня. У деяких регіонах таке поминання відбувається у другий і третій тижні після Пасхи, або в певні визначені дати у післяпасхальний період. Традиція Радониці саме у вівторок Фоминого тижня перейшла до нас з російського календаря. В Україні це був зазвичай весь другий тиждень після Пасхи, який називався Провідним, а саме поминання – проводи, поминки або гробки.
Враховуючи вищевикладене позначити 2-й тиждень після Пасхи, починаючи від Фоминої неділі, як «Тиждень поминання померлих (Проводи)».
Щодо титулування за чинами святості. У традиції Римо-католицької Церкви канонізація святого проводиться у два етапи: беатифікація (зарахування до лику блаженних) та власне канонізація (зараховування до лику святих). У православній традиції два відомих західних отці Церкви титулуються блаженними: це блаженний Августин Іпонійський та блаженний Ієронім Стридонський. З метою уніфікації іменувань надалі вживати властиві православній традиції назви чинів святості, відповідно до чого в календарі вживати назви «святитель Августин Блаженний, єпископ Іпонійський» та «преподобний Ієронім Блаженний, Стридонський».
Щодо згадки у церковному календарі загальношанованих свят Православної Церкви України 10 лютого пам’яті преподобної княгині Анни Новгородської. У офіційних джерелах РПЦ помилково і неправдиво вона ототожнюється з дружиною благовірного князя Ярослава Мудрого Інгігердою, в хрещенні Іриною, яка нібито після смерті чоловіка стала черницею у Новгороді з іменем Анна, там упокоїлась і там зберігаються її мощі. Ці відомості є недостовірними, адже вік княгині Анни Новгородської на момент смерті, згідно даних наукових досліджень її тіла, є значно молодшим, ніж мав би бути у дружити князя Ярослава. Українськими дослідниками доведено, що княгиня Інгігерда, у хрещенні Ірина, померла у Києві і похована була у соборі Святої Софії в одному саркофазі з князем Ярославом. Її останки і досі спочивають у Святій Софії в м. Києві. Тому княгиня Анна Новгородська не може бути ототожнена з княгинею Іриною-Інгігердою, однак враховуючи, що Новгородське князівство було частиною Київської держави, залишити згадку про неї у церковному календарі.
З метою гідного пошануванання однієї з видатних святинь Київської держави, ікони Божої Матері Вишгородська, за поданням архієпископа Вишгородського Агапіта замість святкувань 8 липня і 22 жовтня встановити додатковий день її шанування 14 жовтня.
* * *
Ухвалено на засіданні Священного Синоду
14 липня 2024 року
Розпорядження №55
Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
«Про зміни у складі Синодальної Богословсько-літургічної комісії»
На підставі подання Преосвященного Євстратія, митрополита Білоцерківського, голови Синодальної Богословсько-літургічної комісії, включити до складу зазначеної комісії Москалюка Костянтина Олександровича, доцента кафедри богослів’я Київської православної богословської академії, кандидата наук з богослів’я.
ЕПІФАНІЙ
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ
* * *
ПОСЛАННЯ
Священного Синоду Православної Церкви України
до всіх православних вірних та до українського народу
з нагоди 1036-ліття Хрещення України-Руси
та Дня української державності
Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри!
Шановні співгромадяни!
У важких умовах агресивної війни на знищення, яку протягом понад десяти років російська держава веде проти нашого народу, ми зустрічаємо нинішні свята – церковне та суспільне, День Хрещення України-Руси та День української державності. Привід для обох святкувань пов’язаний з іменем, постаттю та діяннями нашого рівноапостольного хрестителя і просвітителя, великого Київського князя Володимира, батька нації, православного святого і видатного державотворця.
Нині ми вшановуємо його пам’ять і молитовно дякуємо йому за духовний і державницький вибір, здійснений понад тисячоліття тому – прийняти від Вселенського Патріархату хрещення для очолюваного ним народу. Цим самим князь Володимир завершив попередній історичний етап поширення християнства в українських землях, розпочатий євангельською проповіддю у Криму, Причорномор’ї та Подніпров’ї святого апостола Андрія Первозваного, основоположника нашої Помісної Церкви. Особливо швидко християнство стало поширюватися в землях України-Руси у ІХ-Х століттях після навернення до віри споріднених слов’янських народів та завдяки поглибленню торгівельних і культурних зв’язків зі Східною Римською імперією (Візантією).
Отже, вибір на користь східної християнської православної традиції, як основи для розбудови суспільства і Київської княжої держави, був не суб’єктивним чи випадковим, але став підсумком тривалого історичного процесу і його логічним завершенням. Цей вибір, означений хрещенням Києва 988 року та подальшим хрещенням всієї княжої Руси, знаменував нову якість Київської держави, як невід’ємної частини європейської християнської цивілізації, рівноправної складової європейської спільноти.
Добрими плодами Хрещення України-Руси стали поширення християнського віровчення та преображення завдяки цьому суспільного і державного життя на засадах євангельських принципів справедливості, любові та милосердя. Завдяки включенню нашої стародавньої держави у європейський цивілізаційний простір розвинулися архітектура і мистецтво, книжна наука. Інституційна єдність Православної Церкви навколо Київського митрополичого престолу сприяла утвердженню єднання різних племен та місцевих князівств у новому просторі давньої нашої єдиної держави зі столицею в Києві – матері міст Руси-України.
Тому, вшановуючи нині давні історичні події нашого церковного і суспільного життя, прославляючи нашого хрестителя і державотворця великого князя Володимира, ми оновлюємо тепер усвідомлення глибини нашого духовного і національного коріння. Ми відновлюємо історичну пам’ять про первородство Києва, як нашого релігійного, державного і культурного осердя. Ми краще усвідомлюємо тривалий шлях нашого народу в боротьбі за відновлення власної державності та незалежності, на які зараз, як і в давні часи, зазіхають зажерливі дикі орди з півночі та сходу.
Знову, як це вже було не раз в нашій історії, безжальні чужинці хочуть поглинути нас, знищити, стерти пам’ять про наш народ. Але на нашому боці правда, і тому ми віримо у Божу допомогу в цій боротьбі за мирне майбутнє для України, для прийдешніх поколінь.
У цей святковий день ми підносимо гарячі молитви за наших мужніх воїнів, які зараз захищають український народ від поневолення і знищення російською імперією зла. Ми дякуємо нашим союзникам, дякуємо всім людям доброї волі у світі, які підтримують Україну в її справедливій боротьбі проти агресора. Ми просимо не припиняти цю підтримку та сприяти наближенню перемоги правди і встановленню справедливого миру для України, для Європи і всього світу.
Усвідомлюючи вплив та значення Православної Церкви для нашого народу ворог зробив і продовжує робити все для того, щоби зберігати церковні поділи, щоби тримати хоча би частину наших братів і сестер під своїм релігійнім пануванням, в ярмі злочестивого вчення «русского міра». Соборно засудивши це вчення як таке, що суперечить Євангелію і Православ’ю, яке має єретичне коріння та породжує злі смертоносні плоди, наша Помісна Церква знову і знову закликає всіх православних України до єднання навколо Київського престолу. Ми відкриті до діалогу і спілкування з тими, хто поки що залишається під владою Московського патріархату, і бажаємо допомогти їм побороти неправдивий страх перед владою кривавої Москви.
Дорогі брати і сестри!
Вітаючи всіх вас зі святом на честь Хрещення України-Руси та Днем української державності, разом з вами підносимо нині молитви до Спасителя, до Його Пречистої Матері, до основоположника нашої Помісної Церкви святого апостола Андрія Первозваного, до нашого батька і хрестителя рівноапостольного князя Володимира і до всіх святих українського народу: захистіть нас від нашестя чужинців, даруйте воїнам нашим перемогу над супротивниками, а нам усім – однодумність та мир! Боже Великий, єдиний, нам Україну храни!
Від імені Священного Синоду –
ЕПІФАНІЙ
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ
15 липня 2024 р.,
м. Київ
|
|
|
Будь ласка, залогиньтесь, що б додати коментар.
|
|
|
Рейтинг доступний тільки для користувачів.
Будь ласка, залогінтесь або реєструйтеся для голосування.
Немає даних для оцінки.
|
|
|
Вам необхідно залогінитися.
Немає присланих повідомлень.
|
|
