20.09 - вшановуємо пам'ять святих мучеників і сповідників Михаїла, князя Чернігівського і боярина його Феодора

20.09 - вшановуємо пам'ять святих мучеників і сповідників Михаїла, князя Чернігівського і боярина його Феодора
Святий благовірний князь Михаїл Чернігівський, син Всеволода Ольговича Чорного(+ 1212 р.), з дитинства вирізнявся благочестям і лагідністю. У нього було дуже погане здоров’я, але, надіючись на милість Божу, юний князь в 1186 р. попросив святих молитов у преподобного Микити Стовпника Переяславського, який у ті роки став відомим завдяки своїм молитовним заступництвам перед Богом. Отримавши від святого подвижника дерев’яний посох, князь відразу зцілився. З 1223 р. після гибелі князя Чернігівського Мстислава, який був дядьком святому, Михаїл посідає його престіл. В 1225 р. він був запрошений на князювання новгородцями. Завдяки своїй справедливості, милосердю і твердості правління, князь отримав пошану древнього Новгороду.
З 1235 р. святий благовірний князь Михаїл займав Київський престіл. Настали тяжкі часи. В 1239 р. татари спустошили Рязань, Суздаль, Володимир. Багато князів поклали свої голови, боронячи Батькивщину під час татаро-монгольської навали. У 1239, під натиском озвірілих полчищ Батия впав Чернігів. Восени 1240 р. монголи підступили до Києва. Ханські посли запропонували Києву здатись, але благовірний князь Михаїл не став вести з ними переговорів. Князь терміново поїхав до Угорщини. Щоб заручитись підтримкою, щоб пробудити Угорського короля. Намагався святий Михаїл підняти на боротьбу з монголами і Польщу.
Князь не втрачав надії на можливе поєднання християн Європи проти азіатських хижаків, але нажаль об’єднання не відбулося. Багато князів повернулося на рідну землю, поклонившись нечестивому завойовнику.
У 1246 р. князь Михаїл одержав наказ прибути до хана, куди з’являлись й інші князі, куди й митрополит повинен був звертатись, щоб отримати « ярлик». Перед від’їздом духівник благословив князя промовляючи: « Чимало князів побувало в орді, та мало хто з них зберіг чистою свою християнську совість, бо через вогонь йшли і сонцю й кущу поклонялися, та й погубили душі свої за блага світу цього; ти ж, княже, не роби так».
« Я хотів би, – за Христа пролити свою кров»,– відповів князь. Прибувши в орду Благовірний князь Михаїл не поклонився ідолам, не пройшов через вогонь промовивши: « Віра християнська забороняє кланятись творінню, та ідолам».
У 1246 р. князь Михаїл разом з вірним боярином Феодором віддали свої душі Господу, прийнявши мученицькі вінці.