Чим насправді є терпеливість: силою чи слабкістю?

Нині цю чесноту нерідко вважають слабкістю, тоді як Спаситель навчав, що вона веде до Спасіння і Сам був найпершим її взірцем. Нерідко люди навіть думають, що ображають одне одного, звинувачуючи інших у наявності цієї чесноти. То ж чим насправді є терпеливість: силою чи слабкістю?
«Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21: 19) – навчав Спаситель. Не добротою. Не любов’ю. Не щедрістю та благодіяннями. Навіть не молитвою. Усі вони ведуть людину праведним шляхом, усі вони наближують до Господа, але спасає душі саме терпіння.
І варто лише замислитися, чому – як відповідь сама спадає на думку: слово Боже подібне до зерна, якому недостатньо просто впасти на землю, аби прорости. Паросток чесноти – доброчесності, працьовитості чи смирення – пробивається там, де його прийняв родючий ґрунт, і де людина ненастанно турбується про цей паросток, поливаючи його водою, вириваючи бур’яни, аби згодом прийняти плоди своєї роботи.
Згадаймо притчу про сіяча. Зерно, що впало в добру землю – це «ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні». Терпіння – це і є та сама плодюча земля, на якій зростають чесноти, адже тільки постійна робота над собою, терпеливість та смиренність допомагають не відступитися з обраного шляху й дочекатися плодів.
Водночас ми знаємо, що людина не народжується терпеливою, а терпіння не з’являється в людині саме по собі. Діти часто бувають нетерплячими, непосидючими, нездатними відповідально ставитись до своїх обов’язків – але зростаючи, людина здатна навчитися терпінню, виробити його в собі шляхом постійної роботи над собою за допомогою Святого Духа. Терпіння є плодом Святого Духа, і тому його джерелом є Сам Господь Бог.
Терпеливість – це ознака духовної зрілості та глибокої духовної сили. Та якою би сильною не була людина – сама собою, без допомоги Господа, вона все ще залишається слабкою. І в скрутні часи, коли людині здається, що вона вже не здатна долати випробування, – замість того, щоб картати себе за те, що вона недостатньо сильна, замість того, щоб опускати руки, потрібно просити Бога про допомогу та підтримку, аби Він настановив і навчив бути терплячими, навчив переносити скорботи та випробування, залишаючись Йому вірними.

Джерело: офіційна сторінка митрополита Епіфанія у Фейсбук