Православна Церква України - не державна, а державницька

Ми – не державна Церква, ніколи не претендували і не претендуємо на такий статус. Ми є державницькою Церквою в тому сенсі, що ми підтримуємо державність, суверенітет, територіальну цілісність України, ми співпрацюємо з державою на партнерських засадах, шануючи конституційний принцип відокремлення Церкви і держави. Тобто ми Церква, яка складається з вірних, що є патріотами України.
Ми свідомі того, що Церква є тією духовною основою, тим фундаментом, на якому ми далі будемо будувати єдине тіло нашої української держави. Без сильної єдиної Української Церкви ми ніколи не побудуємо сильної європейської України. І в цьому ми вже неодноразово мали змогу переконатися.
Деякі наші критики часом намагаються звинуватити нашу Церкву в тому, що вона нібито хоче мати статус державної, очевидно натякаючи на моделі, які бачимо у північних сусідів. На це слід відповісти, що авторитет і суспільний вплив Православної Церкви України визначається не тим, що той чи інший політик або чиновник до неї якось по-особливому ставиться, але тим, що є доведеним фактом: більшість наших співгромадян довіряє нашій Церкві та підтримує її працю. В цьому сенсі ми справді народна Церква.
Саме завдяки підтримці українського народу ми пройшли крізь страшні випробування ХХ століття, відродилися після радянських гонінь. І після відновлення незалежності України саме завдяки народній підтримці ми зростали, зміцнювалися, розбудовувалися. Ми завжди були з українським народом, розділяючи його страждання, шукаючи гідну відповідь на виклики, радіючи здобуткам.
Саме завдяки українському народу ми розвивалися тоді, коли державна і місцева влада всіляко підтримувала Московський патріархат і протидіяла тим, хто порвав з ним. Саме завдяки українському народу стали можливими і успіх об’єднавчого процесу і отримання Томосу про автокефалію. Як справді народна Церква – ми завжди на боці нашого народу, підтримуємо його вибір, як це було і під час революцій на Майдані, так і зараз, під час російської війни.
Про вільну Україну, про рідну Церкву мріяли наші попередники, багато поколінь до нас. А на нашу долю випало зберегти цей великий дар свободи і незалежності як для держави, так і для Церкви, примножити його, утвердити і передати його наступним поколінням. Щоб вони вже в мирі тільки розбудовували й утверджували нашу українську державу та українську Церкву. Так неодмінно і буде.