500 днів повномасштабної російської військової агресії в Україні

Водночас – це пів тисячі днів незламності українського народу, ціну якої не вирахувати ніякими адекватними мірками. Адже як можна виміряти цю нашу стійкість, загартовану сльозами, потом і кров’ю, болем розлук, втрат, смертей, полонів, тортур, страждань?..
Ми говоримо про 500 днів цієї війни, але не менш страшними були й ті 500 ночей. Бо дуже часто саме вночі, коли мирні мешканці зі своїми рідними, дітьми спали у власних домівках, ворог тероризував найбільше і найстрашніше. Неспроста диявол і його слуги найбільше люблять темряву, «бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі» (Ін. 3: 20).
Ці 500 днів – не просто цифри. Бо кожна хвилина з цих «формальних» 720 000 хвилин могла бути (та й була часом) «ціною» в ціле життя, яке вмить руйнувалося, змінювалося, несло непоправні втрати, причому – не для однієї людини…
Ми рахуємо дні цієї страшної війни і фіксуємо певні відрізки часу не для звітності, а щоби озирнутися назад, зрозуміти, що ми вже пройшли, де ми є нині і що перед нами – аби зібратися з силами та з Божою допомогою продовжувати боротьбу зі злом, захищатися від агресора, звільнятися від окупації, повертати те, що незаконно відібрали у нас злочинці, вбивці й душогуби – ті, хто прийшли в наш мирний дім з війною.
Багато буде сказано і написано щодо цих 500 днів, але ще більше залишиться несказаним і неописаним, проте сповна пережитим, болючим, живим. Ми не можемо переписати історію, але ми можемо творити її сьогодні, змінювати майбутнє – що, переконаний, кожен з нас і робить у міру своїх сил.
Щиро подякуймо й помолімося за всіх наших новітніх героїв – воїнів, медиків, волонтерів, рятувальників та інших, завдяки яким є і продовжує боротьбу за майбутнє незалежна держава Україна, є український народ, яким нині захоплюється світ, є наша рідна мова, рідна Українська Церква, яка була, є і буде – з українським народом. Героям - слава! Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!