Православна Церква з давніх-давен запровадила багато постів. Майже ціла половина року присвячена постуванню. Кожна пора року – весна, літо, осінь і зима – мають період посту. Ми знаємо пости, присвячені Господу і Пресвятій Богородиці: Великий, Різдвяний і Успенський; на честь святих апостолів – Петрів піст. Один день ми постимо в пам’ять Усікновення глави Іоана Предтечі. Деякі пости тривають 7 тижнів, інші – менше, є і одноденні пости. Кожного тижня ми постимо в середу і п’ятницю.
Для чого в Православній Церкві так багато часу відведено посту? Адже в інших християнських громадах і деномінаціях тривалість його є меншою, як наприклад у католиків, або майже зовсім його немає – у протестантів. Така тривалість посту притаманна нашій Православній Церкві, тому що вона – духовна. Численні й суворі пости відповідають духовному характеру віруючої православної людини, тому що слугують для неї найкращим засобом у справі догоджання Богові і спасіння душі.
Не даремно ще митрополит Київський і всієї Руси Никифор у своєму Посланні до Володимира Всеволодовича (Мономаха) казав: «Як бачиш, княже мій благовірний і сумирний, що піст основою є доброчесності. Того ради в усьому світі, немов сонце, засяяв він. Заради злочинства праотця нашого всі народи піст творять: одні в один час, а інші в інший. Одні більше постують, інші менш. Силу посту ж, як нерозумні, не розуміють, тому саме даремний піст їх і непотрібний. Люди ж Христові, святий нарід, царське освячення, жереб достоїнства його, відають силу посту сього і, в правовір’ї перебуваючи, благословляють Бога, Який напоумив їх і провидів того, що привів Господа праворуч від себе, щоби не зрушились вони, тобто не збентежились і не були поглинуті старим ворогом, що не хоче спасіння нашого».
Яким же чином піст, тобто утримання від їжі тваринного походження та від алкоголю, допомагає нам догодити Богові і спасти душу? Стримуючи себе від надлишку їжі та пиття, ми зручніше і більше можемо займатися добрими ділами. Хтось більше є здібним до молитви, до роздумів про Бога, про божественне і про гріх, до інших духовних вправ; хтось може творити добрі діла і вправлятися у милосерді, допомозі ближнім. Той, хто загнуздав себе їжею і питтям, зазвичай буває лінивим і не творить ні молитви, ні добрих діл. В нього турбота одна – тілесний спокій і насолода для себе. «Хто поститься, той з добрим духом молиться», - каже святитель Іоан Золотоустий. «В нагодованому чреві немає розуміння тайн Божих», - стверджує Ісаак Сирін. «Тому піст є попередником всіх добрих діл, - продовжує далі преподобний, - тварини, які багато їдять і є жирними, не можуть бігати швидко, як олень, що мало їсть; подібно і чревоугодник не може бути таким діяльним у подвигах, як той, хто стримується від їжі». І взагалі, коли ми хочемо займатися якоюсь справою важливою і такою, що потребує роздумів, то вибираємо для цього ранковий час, коли тіло ще не обтяжене їжею, а після столу говоримо, що тепер не здібними є до розумової праці.
Постячись, ми менше грішимо. Відомо, що в нас більше гріхів від ліні, в якій ми любимо тримати свою плоть. Тому той менше грішить, хто менше вживає їжі та алкоголю, і той пристрасним є до гріхів, хто об їдається та впивається. «Піст є джерелом чистоти», - каже нам преподобний Ісаак Сирін. Якщо воєначальник захоче взяти штурмом місто, то перш за все стримує воду і їжу. Таким чином ворог гине від голоду і підкоряється. Так буває і з плотськими пристрастями: якщо людина буде жити в пості і голоді, то вороги, будучи обезсиленими, залишать душу його. Святий Василій Великий говорить: «Перенасичення – початок всякого зла; бо разом з надлишком і вишуканістю їжі виникають всі види нестриманості». «Не упивайтеся вином, бо в ньому є блуд», - каже нам святий апостол Павло (Еф. 5, 18). Ісидор пресвітер стверджує: «Хто зловживає вином, той не уникне брудних думок». Лот, якого змусили доньки, напився вина, - і диявол через сп’яніння легко заманив його у беззаконне діло.
Дійсно, піст слугує нам засобом відігнання від нас диявола з його спокусами до гріха. Сам Господь Ісус Христос через піст відігнав від Себе сатану, який спокушав Його. Постом і стриманістю ми відплачуємо за гріхи. Позбавивши себе смачних і приємних їств, а також вина, ми відгонимо від себе злих духів, які очікують моменту приступити до нас і спокушати на темні діла. Про преподобного Макарія Єгипетського відомо, що він за келих вина, який йому доводилось інколи випити, цілими днями не дозволяв собі пити води. Марія Єгипетська за 17 років, які вона провела у плотських гріхах, 47 років суворо постилася і подвизалася.
Тому Православна Церква так багато часу надає постам, що він дуже багато допомагає нам у справі догоджання Богові. Ось для чого і Сам Господь Ісус Христос, наш Спаситель, власним прикладом освятив для Своїх послідовників піст. Ось для чого і святі апостоли постились і всі святі, які прагнули бути святими і праведними, постились і постяться. Ось чому заповідано поститися і всім, хто шукає правди Божої та спасіння.
Піст є неприємним для нашої плоті. Але Царство Небесне, як навіть і все найважливіше земне, не дається легко. Воно, як сказано у Священному Писанні, «нудиться», тобто береться силою, і шлях до нього вузький і тісний. Це шлях втрати і скорботи, і той, хто бажає увійти до Царства Божого, повинен позбавити свою плоть всіляких насолод.
Дуже часто саме Великий піст у церковних піснеспівах називають духовною весною. Чому в Постовій тріоді ми зустрічаємо такий вислів? Тому що піст – це перш за все весна для душі. Душа зціляється у дні посту через покаяння. Тому принагідно було б згадати тут молитовні зітхання з приводу покаяння преподобного Єфрема Сиріна, молитву якого ми читаємо з поклонами у дні Святого і Великого посту:
«Згладження гріхів краще за золото, прощення є дорогоціннішим за скарб, бідність без гріхів є кращою за багатство і маєтки.
Багатий з нетерпінням проміняв би там (у вічності) все своє золото на вінець бідності убогого Лазаря.
Людина, помираючи, нічого не бере з собою, як написано. Інакше багатий з нетерпінням все нажите ним віддав би за краплину води.
Людина одне з двох приносить до дверей гробу, або працю добрих діл, або служіння гріху.
У юродивих і мудрих дів навчився я; Господи, яке напуття повинен я взяти з собою, щоб там відкрилися мені двері Твої?
Якщо юродиві діви не прийняті були без оливи, то мені грішнику хто із милості вділить там оливи?
Дім Твій, Господи, наповнений грішниками, дружелюбно приймає до себе тих, хто кається, і сіті вчення свого простягує, як на тих, хто живе у ньому, так і на тих, хто ще поза ним.
З усіх сторін оточили мене, Господи, хвороби, недуги і гріхи, і немає іншого лікаря подібного до Тебе, якому б я описав би страждання свої.
Не заради праведних, Господи, було пришестя Твоє у світ, але заради грішників, щоб вони згладили гріхи свої покаянням.
Бо лікар не для здорових виготовляє ліки свої, але для хворих, щоб вони зцілювалися під його наглядом.
Не потребують здорові лікаря, як сказав Ти Господи (Мф. 9, 12). Праведникам і довершеним не потрібне покаяння.
Лев нападає відкрито, а гріх – таємно; тому що він зліший від лева; бо погубляє і душу і тіло.
Давид силою Твоєю, Господи, здолав лева і умертвив ведмедицю (1 Цар. 17, 34-36). Твоєю ж силою, Господи, нехай здолаю і я лукавого, цього невидимого вовка, який підстерігає мене.
Грішу я щоденно і не перестаючи приношу покаяння; але воно є несправжнім; тому що знову приходить гріх і перетворює його в ніщо.
Дай, Господи, ніколи не відходити мені від дверей Твоїх, тому що при них стоїть благість Твоя. Дай, Господи, ніколи не залишити мені міста прибіжища Твого, тому що нерозлучно в ньому перебувають щедроти Твої.
Вся Церква є Церквою тих, хто кається, як не тяжко бачити тому, хто має розум; вся вона є Церквою тих, хто погибає, як осягає це глибокий розум мудрих.
Нехай не впаду в пута, якими зв’язана була свобода моя, о Сину Царя, що визволив нас полонених із в’язниці гріховної.
Нехай не веселиться лукавий, що полонив мене; нехай не радується сатана, що спокусив і заманив мене. Довго був я у в’язниці; тепер з полону повертаюся до дому Твого.
В боротьбі за віру хай закінчиться служіння Твоє на землі; вінцем правди нехай закінчиться життя твоє».
Архієпископ Димитрій (Рудюк)
Джерело: Українське Православ'я
