Святитель Григорій Богослов, архієпископ Константинопольський

7 лютого 2012 року Свята Православна Церква молитовно вшановує пам'ять святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського. Цього дня у Свято-Воскресенському соборі єпархіального центру відбулося Богослужіння.
Святитель Григорій Богослов, архієпископ Константинопольський, вселенський отець і вчитель Церкви, народився у християнській родині знатного роду, в 329 році, в Аріанзі.
Ще в дитинстві, коли хлопець вивчився читати, мати подарувала йому Священне Писання. Святий Григорій отримав найповнішу і різнобічну освіту: після домашніх, він навчався в школах Назіанза, Кесарії Каппадокійської, Александрії. Завершував освіту майбутній святитель в Афінах.
На шляху з Александрії до Еллади, під час страшного шторму, лежачі на кормі корабля, Григорій милосердно благав Бога про порятунок, і в цій небезпеці дав обітницю присвятити себе Богу і за обітницею врятувався.
Шість років провів святитель в Афінах, вивчаючи там риторику, поезію, геометрію та астрономію. Разом зі святим Григорієм навчався святий Василій, майбутній архієпископ Кесарії Каппадокійської.
По завершенні освіти святий Григорій залишався деякий час в Афінах і викладав красномовство. В 358 році святий Григорій таємно залишив Афіни і повернувся до батьків у Назіанз. Тут він, майже в 30-річному віці, прийняв святе Хрещення. На запрошення святого Василія він пішов у пустелю, щоб подвизатися поруч з ним.

Детальніше...

Святитель Григорій Богослов, архієпископ Константинопольський

7 лютого 2012 року Свята Православна Церква молитовно вшановує пам'ять святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського. Цього дня у Свято-Воскресенському соборі єпархіального центру відбулося Богослужіння.
Святитель Григорій Богослов, архієпископ Константинопольський, вселенський отець і вчитель Церкви, народився у християнській родині знатного роду, в 329 році, в Аріанзі.
Ще в дитинстві, коли хлопець вивчився читати, мати подарувала йому Священне Писання. Святий Григорій отримав найповнішу і різнобічну освіту: після домашніх, він навчався в школах Назіанза, Кесарії Каппадокійської, Александрії. Завершував освіту майбутній святитель в Афінах.
На шляху з Александрії до Еллади, під час страшного шторму, лежачі на кормі корабля, Григорій милосердно благав Бога про порятунок, і в цій небезпеці дав обітницю присвятити себе Богу і за обітницею врятувався.
Шість років провів святитель в Афінах, вивчаючи там риторику, поезію, геометрію та астрономію. Разом зі святим Григорієм навчався святий Василій, майбутній архієпископ Кесарії Каппадокійської.
По завершенні освіти святий Григорій залишався деякий час в Афінах і викладав красномовство. В 358 році святий Григорій таємно залишив Афіни і повернувся до батьків у Назіанз. Тут він, майже в 30-річному віці, прийняв святе Хрещення. На запрошення святого Василія він пішов у пустелю, щоб подвизатися поруч з ним.
В 361 році повернувся в Назіанз і прийняв сан пресвітера. Однак, відчуваючи, що для нього набагато ближче усамітнення і безмовна молитва, ніж пастирська діяльність, святий Григорій знову поспішив в пустелю до святого Василія. Там, на самоті, він зміцнився духом, знайшов сили повернутися до пастви і з честю виконувати свій обов'язок.
По смерті Константинопольського патріарха Валента в 378 році, Антіохійський Собор запросив святителя Григорія допомогти Константинопольській Церкві, яка в той час більш ніж будь-яка інша була спустошена єретиками. Отримавши згоду святителя Василія Великого, святитель Григорій прибув до Константинополя на Патріарший престол. У 379 році він почав служити й проповідувати в невеликий домашній церкві своїх родичів. Чим голосніше звучала його проповідь, тим більше збільшувалися зібрання храму і тим сильніше ріс опір єретиків.
У ніч на Пасху 21 квітня 379 року, коли святитель Григорій здійснював Хрещення новонавернених, натовп озброєних єретиків увірвався в храм і обрушив на православних град каменів, убивши одного і поранивши єпископа святого Григорія. Але терпіння і лагідність святого були його кращою бронею, а слово збирало православних.
Твори святителя Григорія - слова, листи, вірші, показують, що він прагнув бути проповідником гідним істини Христової. Йому був посланий дар слова, і святий хотів принести його в дар Богу: «Цей дар приношу я Богові моєму, цей дар присвячую Йому: - це одне, що залишилося в мене й чим багатий я; від усього іншого відмовився я по заповіді Духа, все, що мав, проміняв за дорогоцінну перлину. Тільки словом володію я, як служитель Слова; ніколи добровільно не хотів би нехтувати цим багатством, я поважаю його, дорожу ним, втішаюся їм більше, ніж інші втішаються всіма скарбами світу. Воно - супутник всього мого життя, добрий радник і співрозмовник; вождь на шляху до Неба і старанний сподвижник».
Святителем Григорієм написані: п'ять похвальних слів, дев'ять тлумачень на свята, два викривальних слова на Юліана Відступника - «два стовпи, на яких незгладимо записано нечестя Юліана для потомства» та проповіді на інші теми. Усього збереглося 45 проповідей святого Григорія. Листи святителя належать до кращих богословських творінь. Всі вони майстерно оброблені і в більшості своїй короткі. У своїх гімнах святитель Григорій, як і в усьому, жив для Христа.
Про свій поетичний дар святитель писав так: «Я - Господній орган і солодко складеною піснею Вишнього славлю Царя: в трепеті все перед Ним».
Незабаром на життя святителя було підготовлено замах, але той, хто повинен був стати вбивцею, сам з'явився до святого зі сльозами каяття. У 381 році на Другому Вселенському Соборі святитель Григорій був затверджений у сані Константинопольського Патріарха. Після смерть Антіохійського Патріарха Мелетія святитель головував на Соборі. Сподіваючись примирити Захід зі Сходом, він пропонував визнати Антіохійським Патріархом Павлина. Але єгипетський і македонський єпископат, не захотіли вважати святого Патріархом Константинопольським. Святитель вирішив пожертвувати собою для миру Церкви: «Нехай буду я пророком Іоною! Не винен я в бурі, але жертвую собою для порятунку корабля. Візьміть і киньте мене ... Я не радів, коли сходив на престол, і тепер охоче сходжу з нього ». Оголосивши імператору про своє бажання залишити столицю, святитель Григорій ще раз з'явився на Собор, у прощальному слові попросивши відпустити його з миром.
Після повернення на батьківщину, він призначив єпископом благочестивого Євлалія і пішов у люб'язне своєму серцю усамітнення в Аріанз. Не залишаючи пустелі, святитель з ревнощами до істини Христової стверджував Православ'я своїми листами і віршами.
У своїх творіннях святитель Григорій, як і перший Богослов, весь звернений до Предвічного Слова. Преподобний Іоанн Дамаскін в першу чергу керується святителем Григорієм Богословом в своєму «Викладі віри». Тіло святителя Григорія було поховано в Назіанзі. У 950 році святі мощі були перенесені до Константинополя до церкви Святих Апостолів. Пізніше частина мощей була перенесена до Риму.