День Святих Рівноапостольних Мефодія та Кирила

Святі рівноапостольні першовчителі й просвітителі слов’янські, брати Кирило й Мефодій походили зі знатної родини, що жила в грецькому місті Солунь. Святий Мефодій був старшим із семи братів, святий Костянтин (Кирило – його чернече ім’я) – наймолодшим.
Святий Мефодій спочатку був у військовому званні й був правителем в одному з підлеглих Візантійської імперії слов’янських князівств.
Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв чернецтво в одному з монастирів на горі Олімп. Святий Костянтин у досконалості осягнув всі науки свого часу й багато мов, особливо ретельно вивчав він твори святителя Григорія Богослова. Після закінчення навчання святий Костянтин прийняв сан ієрея й був призначений хоронителем патріаршої бібліотеки при храмі святої Софії, але незабаром залишив столицю й таємно пішов у монастир.
Розшуканий там і повернутий у Константинополь, він був призначений вчителем філософії у вищій Константинопольській школі.
Незабаром імператор викликав обох святих братів з монастиря й направив їх до хазарів для євангельської проповіді. На шляху вони зупинилися на якийсь час у місті Корсунь, готуючись до проповіді. В Корсуні чудесним чином святий Костянтин знайшов Євангеліє й Псалтир, написані “руськими літерами”, і людину, що говорить по-руськи, та почав навчатися в цієї людини читати й говорити на його мові. Після цього святі брати відбули до хазарів, де здобули перемогу в дебатах з юдеями й мусульманами, проповідуючи Євангельське вчення. Після чого вони повернулися в Константинополь. Святий Костянтин залишився в столиці, а святий Мефодій одержав ігуменство в невеликому монастирі Поліхрон, недалеко від гори Олімп, де він колись в подвигу проводив час.
Незабаром прийшли до імператора посли від моравского князя Ростислава, гнобленого німецькими єпископами, із проханням надіслати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати рідною для слов’ян мовою.

Читати далі...

День Святих Рівноапостольних Мефодія та Кирила

Святі рівноапостольні першовчителі й просвітителі слов’янські, брати Кирило й Мефодій походили зі знатної родини, що жила в грецькому місті Солунь. Святий Мефодій був старшим із семи братів, святий Костянтин (Кирило – його чернече ім’я) – наймолодшим.
Святий Мефодій спочатку був у військовому званні й був правителем в одному з підлеглих Візантійської імперії слов’янських князівств.
Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв чернецтво в одному з монастирів на горі Олімп. Святий Костянтин у досконалості осягнув всі науки свого часу й багато мов, особливо ретельно вивчав він твори святителя Григорія Богослова. Після закінчення навчання святий Костянтин прийняв сан ієрея й був призначений хоронителем патріаршої бібліотеки при храмі святої Софії, але незабаром залишив столицю й таємно пішов у монастир.
Розшуканий там і повернутий у Константинополь, він був призначений вчителем філософії у вищій Константинопольській школі.
Незабаром імператор викликав обох святих братів з монастиря й направив їх до хазарів для євангельської проповіді. На шляху вони зупинилися на якийсь час у місті Корсунь, готуючись до проповіді. В Корсуні чудесним чином святий Костянтин знайшов Євангеліє й Псалтир, написані “руськими літерами”, і людину, що говорить по-руськи, та почав навчатися в цієї людини читати й говорити на його мові. Після цього святі брати відбули до хазарів, де здобули перемогу в дебатах з юдеями й мусульманами, проповідуючи Євангельське вчення. Після чого вони повернулися в Константинополь. Святий Костянтин залишився в столиці, а святий Мефодій одержав ігуменство в невеликому монастирі Поліхрон, недалеко від гори Олімп, де він колись в подвигу проводив час.
Незабаром прийшли до імператора посли від моравского князя Ростислава, гнобленого німецькими єпископами, із проханням надіслати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати рідною для слов’ян мовою. Імператор покликав святого Костянтина й сказав йому: “Необхідно тобі йти туди, тому що краще за тебе ніхто цього не виконає”. Святий Костянтин з постом і молитвою взявся до нового подвигу. За допомогою свого брата святого Мефодія й учнів Горазда, Климента, Сави, Наума й Анґеляра він склав слов’янську абетку й переклав на слов’янську мову книги, без яких не могло відбуватися Богослужіння: Євангеліє, Апостол, Псалтир та вибрані служби. Це було 863 року.
Після завершення перекладу святі брати відбули в Моравію, де були прийняті з великою почестю, і стали вчити Богослужінню слов’янською мовою. Це викликало злість німецьких єпископів, що служили в моравських церквах Богослужіння латинською мовою, і вони повстали проти святих братів, стверджуючи, що Богослужіння може відбуватися лише одною із трьох мов: єврейською, грецькою або латинською. Святий Костянтин відповідав їм: “Ви визнаєте лише три мови, гідних того, щоб славити на них Бога. Але Давид викликує: Співайте Господеві вся земля, хваліть Господа всі народи, все що дихає хай хвалить Господа! І у Святому Євангелії сказано: Ідіть навчіть всі народи..”.
Перебуваючи в Римі, святий Костянтин занедужав і, у чудесному видінні сповіщений Господом про наближення кончини, прийняв схиму з іменем Кирило. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирило помер у віці 42 років. Відходячи до Бога, святий Кирило заповів братові своєму святому Мефодію продовжувати їхню спільну справу – просвіту слов’янських народів світлом щирої віри.
Мефодій разом зі своїми учнями продовжував поширювати Богослужіння, писемність і книги слов’янською мовою. Вінпродовжував євангельську проповідь серед слов’ян.
В останні роки свого життя святитель Мефодій за допомогою двох учнів-священиків переклав на слов’янську мову весь Старий Завіт, крім книг Макавеїв, а також Номоканон (Правила святих отців) і книги святих отців (Патерик).
Передчуваючи наближення кончини, святий Мефодій вказав на один зі своїх учнів – Горазда як на гідного собі спадкоємця. Святитель пророчив день своєї смерті й помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Відспівування святителя було здійснено трьома мовами – слов’янською, грецькою і латинською; він був похований у соборній церкві Велеграда.