Православна Церква вшановує пам’ять Вселенських соборів в першу чергу заради того, щоб віддати належну шану світлим умам святих отців, які, керовані Святим Духом, так старанно потрудилися для відновлення істини церковних догматів та очищення Церкви від єресей.
Наприкінці VIII століття в Церкві виникла єресь іконоборства. Іконоборці заперечували шанування земної святості Матері Божої і святих Божих угодників і звинувачували православних в поклонінні творінню людини – іконі. Навколо питання про шанування ікон виникла запекла боротьба. На захист святині піднялося багато віруючих, на яких обрушилися тяжкі гоніння.
Все це вимагало сформулювати повне вчення Церкви про ікону, ясно і чітко визначити його, відновлюючи іконошанування нарівні з шануванням Святого Хреста і Святого Євангелія.
Святі отці VII Вселенського собору зібрали церковний досвід шанування святих ікон з перших часів, обгрунтували його і сформулювали догмат про іконопочитання на всі часи і для всіх народів, які сповідують Православну віру. Святі отці проголосили, що іконошанування – це законоположення і Передання Церкви, воно направляється і надихається Святим Духом. Зображення ікон нерозлучне з Євангелієм. І те, що слово євангельське повідомляє нам через слух, те ж саме ікона показує через зображення.
Християнам вкрай важливо не забувати труди вселенських соборів ще й тому, що всі єресі, ретельно розглянуті на соборах, хоча і були засуджені святими отцями, але не зникли з церковного життяі, існують серед нас і донині.