15.07 Православна Церква вшановує пам'ять Охтирської ікони Божої Матері

Цю чудотворну ікону знайшов у селі Охтирка Сумської області 15 липня 1739 р. о. Данило Васильович Полянський, настоятель Покровського храму (часом його прізвище подають як Васильєв з огляду на його по-батькові). Він вийшов у поле косити сіно і побачив у високій траві ікону Пресвятої Богородиці, яка сяяла небаченим світлом. Вражений цим дивом о. Данило впав на коліна перед цим образом та став палко молитися до Пречистої Діви. Потім обережно підняв святиню та переніс до своєї хати. Там нарешті уважно роздивився її. Божа Матінка була змальована без Дитятка Ісуса. Натомість по праву руку від Неї іконописець зобразив Розп’яття. Хоч образ був доволі незвичний, священик одразу пригадав історію з Передання, яка надихнула художника. Розповідали, що коли Богородиця була ще зовсім юною, під час молитви Вона побачила Хрест і розіп’ятого на ньому Чоловіка - Ісуса Христа, Свого майбутнього Сина. Ось про що нагадувала знайдена ікона.
Три роки перебувала ікона в домі отця настоятеля. Аж раптом однієї ночі з’явилася Богородиця священику уві сні та наказала омити знайдену ікону від пилу чистою водою. Священик одразу підхопився й побіг виконувати волю Цариці Небесної. Він ретельно омив образ, а воду залишив у мисці, щоб вилити її вранці в річку. Проте, щойно він знову заснув, як побачив другий за ніч чудесний сон. Цього разу наснилося йому, що несе він миску з водою до річки. А назустріч йому йде Прекрасна Жінка - Сама Богородиця - та й каже: «Куди несеш ти цю воду? Повертайся з нею додому та бережи її, вона буде стражденних лікувати».
Зрадів чоловік, бо мав доньку, яка так давно хворіла на пропасницю, що вже й не підводилась. Вранці о. Данило насамперед напоїв її водою від ікони. Дитина відразу одужала й устала з ліжка. Після цього священик уже не міг приховувати від людей чудотворний образ. Він розповів про свою знахідку і про чудо, яке сталося з його донечкою, та переніс ікону в Покровський храм. Звістка про це швидко поширилася. Звідусіль потяглися до Охтирки юрби хворих і всі, хто молився із вірою перед образом, одразу зцілювалися.
Зцілень було так багато, що невдовзі Охтирська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці прославилася на всі околоці та й далі. Люди дуже шанували образ, який не припиняв чудотворити. Він допомагав зцілюватися сліпим, кульгавим, біснуватим. У 1744 році в «Книзі чудес», яку спеціально завів о. Данило Полянський, значилися 103 випадки зцілення від ікони. Через тридцять років в ній вже було 324 записи.
Однак знаходження ікони принесло багато переслідувань для самого о. Данила і його родини. Його заарештували й звинуватили у тому, що він зловживає пожертвами, які дарують парафіяни до ікони. Вийшло, що замість того, щоб висилати їх до єпархіального управління, священик використовував їх для відновлення й утримування дерев’яної церкви, настоятелем якої він був. Зняли його з родиною від парафії, і він скоро десь зник, а з'явився через півтора року під час утрені в храмі, де впав перед іконою з гарячою молитвою. Виявилось, він повернувся з прощі до Єрусалиму.
Аж в 1750 р. з о. Данила остаточно зняли всі звинувачення і навіть покликали його зустрітися з імператрицею Єлизаветою, та він важко захворів по дорозі і упокоївся у м.Твері.
На місці ж дерев'яної церкви, в якій служив о. Данило, в 1768 році постав величний храм Покрова Пресвятої Богородиці, який був спроектований відомим архітектором
Бартоломео Растреллі. В ньому була покладена чудотворна ікона.
Там вона перебувала до 1905 року, коли її було викрадено. Через це служили молебні до Матері Божої, аби Вона допомогла віднайти її ікону. І під час моління почули радісний: «Святу ікону знайдено!» Розбійники зняли дорогоцінну ризу з ікони, а власне ікону залишили в одному з будинків біля Собору.
Нову ще кращу ризу зробили для ікони, та вона знову зникає під час Революції та Національно-визвольної боротьби 1917-1921 рр. Втім, 1990 року ікона знайшлася в Америці. Її урочисто привезли до Охтирки й помістили в Покровському соборі.
Молитва до Пресвятої Богородиці
О, Преблагословенна і Милостива Владичице світу! Ми грішні, що на святу ікону Твою споглядаємо і на ній Тебе в скорботі, смутку та печалі як Співстарждаючу Розіп'ятому за нас Христу Спасителю та старанну Молитовницю бачимо. Не залиши нас в день випробовування та скорботи, але в спокусах життя нашого та напастях від світу, страстей та диявола огороди Своїм всечесним Покровом, даючи нам силу щоб творити благу волю Творця світу та Владики нашого Бога. Скількома гріхами через свою упалу природу та прив’язанням до принад світу цього на повсякчасно грішимо, та в серці своєму знову і знову розпинаємо Христа, а навіть не завжди це усвідомлюємо. Тому бажаючи виправитися від гріхів наших, і розуміючи, що спасіння перш за все не від діл, а від милості Божої через Святі Тайни та Твоє Материнське Заступництво, просимо: просвіти розум наш пізнанням Твоєї істини, зігрій серце наше теплотою християнської любові та спасительних намірень, утверди волю нашу до виконання заповідей Господніх. Владичице Всемилостива, споглянь з висоти небесної на зітхання і молитви нас грішних: зціли хворих, зішли мир в серця нужденні, подай силу тим, що проходять через спокуси, укріпи гнаних за правду, захисти сиріт і вдів, розрадь тих що в скорботі, випроси нам гріхів прощення та милість утвердження в доброму, бісівську бурю страстей втихомир, відпалих від віри єретиків і відступників до пізнання істини направ та вуста нечестивців, богозневажників Святої Церкви та правовір’я затули, тих що померли у вірі та надії на життя вічне прощення гріхів та вічного блаженства виблагай Пречиста Мати. Коли наблизиться час нашої кончини, тоді Владичице, прийми душі наші та з праведними упокой, де хори ангелів і святих угодників безперестанно славословлять Державу і милість Отця і Сина і Святого Духа і Твоє Материнське за нас заступництво, завжди нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.