24.06 - вшановуємо пам'ять ікони Божої Матері "Достойно є" ("Милуюча")
Розширені новини
24.06 - вшановуємо пам'ять ікони Божої Матері "Достойно є" ("Милуюча")
У прекрасній та багатій літургійній скарбниці Православної Церкви часто знаходимо особливі перлини Молитви передані чудесними подіями. Ось так і з улюбленою молитвою, яку повторюємо багато разів у крузі богослужбових відправ, а особливо, яку так урочисто співаємо під час Божественної Літургії:
"Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну і Пренепорочну і Матір Бога нашого."
"Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо."
Ця молитва читається наприкінці ранішніх та вечірніх молитов.
Другу частину цієї молитви, яка починається словами «Чеснішу від Херувимів…» написав святий Косьма Солодкоспівець (773 р.). А перша частина Молитви прийшла нам чудесним чином.
Приблизно в р. 980, коли Василій ІІ Порфірородний був царем Візантії, а Миколай Хрісоверг був Патріархом Константинопольським, монах, якого ім’я нам невідоме жив зі своїм послушником біля Карєса, адміністративного центру Св. Гори Афона. Вони були приписані до Монастиря Пантократора («Вседержителя»). Старець пішов до Монастиря прийняти участь у Всенічній і попросив Послушника залишитися в келії і там молитися.
Коли зтемніло хтось застукав у двері. Послушник відкрив їх і побачив невідомого ченця, який назвався Гавриїлом. З характерною гостинністю послушник запросив невідомого гостя зайти і обидва вони стали читати молитви. Коли дійшли до 9-тої пісні Канона, як звичайно почали співати «Чеснішу від Херувимів…» з супроводжуючими рядками з Євангелії Св. Луки. Проспівавши «бо зглянувлся на смирення раби Своєї…», невідомий Монах додав слова, яких послушник ніколи до того не чув: «Достойно є і це є істина, славити Тебе, Богородицю, присноблаженну і пренепорочну і Матір Бога нашого».
Проста краса цих слів вразила послушника, і він попросив невідомого Ченця написати їх для нього. Але в келії не знайшлося паперу. Отож Гавриїл взяв черепицю з даху і написав ці слова на ній своїм пальцем. Послушник зрозумів тоді, що його Гість не проста людина, а Ангел, а саме Архангел Гавриїл – той самий, що благовістив Марії, що вона породить Спасителя світу. Сказавши: «Так співай ти і всі православні» небесний Гість зник перед його очима.
Ікона, яка називалася «Милуюча», перед якою співали цю молитву, довго сяяла після того божественним сяйвом. Ікону стали називати «Достойно є» (по-грецькому «Аксіон естін») від перших слів молитви, яку передав Архангел Гавриїл. ЇЇ перенесли до кафедрального Собору Монастиря, і там вона знаходиться і до нині. А черепицю з Молитвою перенесли до Константинополя. 24 червня Церква вшановує ікону "Достойно є".
Співаймо й ми ці слова з тією ж радістю та побожністю, яку приніс Архангел Гавриїл до вбогої келії оцих ченців, яких імена знає лише Бог.'
Молитва до Пресвятої Богородиці
Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну і Пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.
"Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну і Пренепорочну і Матір Бога нашого."
"Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо."
Ця молитва читається наприкінці ранішніх та вечірніх молитов.
Другу частину цієї молитви, яка починається словами «Чеснішу від Херувимів…» написав святий Косьма Солодкоспівець (773 р.). А перша частина Молитви прийшла нам чудесним чином.
Приблизно в р. 980, коли Василій ІІ Порфірородний був царем Візантії, а Миколай Хрісоверг був Патріархом Константинопольським, монах, якого ім’я нам невідоме жив зі своїм послушником біля Карєса, адміністративного центру Св. Гори Афона. Вони були приписані до Монастиря Пантократора («Вседержителя»). Старець пішов до Монастиря прийняти участь у Всенічній і попросив Послушника залишитися в келії і там молитися.
Коли зтемніло хтось застукав у двері. Послушник відкрив їх і побачив невідомого ченця, який назвався Гавриїлом. З характерною гостинністю послушник запросив невідомого гостя зайти і обидва вони стали читати молитви. Коли дійшли до 9-тої пісні Канона, як звичайно почали співати «Чеснішу від Херувимів…» з супроводжуючими рядками з Євангелії Св. Луки. Проспівавши «бо зглянувлся на смирення раби Своєї…», невідомий Монах додав слова, яких послушник ніколи до того не чув: «Достойно є і це є істина, славити Тебе, Богородицю, присноблаженну і пренепорочну і Матір Бога нашого».
Проста краса цих слів вразила послушника, і він попросив невідомого Ченця написати їх для нього. Але в келії не знайшлося паперу. Отож Гавриїл взяв черепицю з даху і написав ці слова на ній своїм пальцем. Послушник зрозумів тоді, що його Гість не проста людина, а Ангел, а саме Архангел Гавриїл – той самий, що благовістив Марії, що вона породить Спасителя світу. Сказавши: «Так співай ти і всі православні» небесний Гість зник перед його очима.
Ікона, яка називалася «Милуюча», перед якою співали цю молитву, довго сяяла після того божественним сяйвом. Ікону стали називати «Достойно є» (по-грецькому «Аксіон естін») від перших слів молитви, яку передав Архангел Гавриїл. ЇЇ перенесли до кафедрального Собору Монастиря, і там вона знаходиться і до нині. А черепицю з Молитвою перенесли до Константинополя. 24 червня Церква вшановує ікону "Достойно є".
Співаймо й ми ці слова з тією ж радістю та побожністю, яку приніс Архангел Гавриїл до вбогої келії оцих ченців, яких імена знає лише Бог.'
Молитва до Пресвятої Богородиці
Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну і Пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.