14 червня - день пам'яті преподобного Агапіта Києво-Печерського
Розширені новини
14 червня - день пам'яті преподобного Агапіта Києво-Печерського
14 червня Православна Церква вшановує день пам'яті преподобного Агапіта Києво-Печерського.
Тривало ХІ століття – час розквіту духовного життя в стольному граді Києві. Саме там народився майбутній подвижник, який, відчуваючи внутрішній поклик, прийшов до засновника Києво-Печерського монастиря, преподобного Антонія, та став його відданим учнем. Саме від нього Агапіт навчився зцілювати хворих, даючи їм варене зілля.
Та справжній секрет успішного лікування полягав, звісно, не в зіллі: за глибоке смирення та чистоту Господь наділив Агапіта такими ж благодатними дарами, як і його наставника, і саме Силою Божою преподобний зцілював усіх хворих. Трави та монастирська їжа були лише доповненням до дії молитви святого та допомагали уникнути зайвої слави – щоб люди не приписували Агапіту своїх зцілень, бо цієї слави Агапіт боявся більш ніж вогню.
Одного разу важко захворів князь Володимир Мономах, який тоді правив у Чернігові. Почувши про Агапіта, він запросив преподобного до себе. Проте Агапіт, давши обітницю ніколи не виходити за монастирські ворота, відмовився їхати. Натомість святий передав трохи вареного зілля, з’ївши яке, Володимир Мономах відразу ж одужав. На знак подяки він відправив до Києва скриню з золотом. Побачивши дарунок, преподобний Агапіт промовив: «Я ніколи не від кого нічого не брав, бо зцілював не своєю силою, але Христовою». Не доторкнувшись до золота, святий висипав його біля монастиря для жебраків.
Саме від преподобного Агапіта Володимир Мономах отримав пораду завжди творити милостиню і допомагати нужденним. Втіливши цю настанову, Мономах увійшов в історію як найулюбленіший князь тієї доби, зберігши вдячну народну пам’ять по сьогодні.
Пам’ятаймо, що зцілення тіла без зцілення душі не принесе людині користі, адже не вплине на її долю в Житті Вічному. Натомість зцілення душі відкриває нам ворота Царства Божого, і благодатні дари цього зцілення іноді починають діяти в людині вже в земному житті.
14 червня Православна Церква вшановує день пам'яті преподобного Агапіта Києво-Печерського.
Тривало ХІ століття – час розквіту духовного життя в стольному граді Києві. Саме там народився майбутній подвижник, який, відчуваючи внутрішній поклик, прийшов до засновника Києво-Печерського монастиря, преподобного Антонія, та став його відданим учнем. Саме від нього Агапіт навчився зцілювати хворих, даючи їм варене зілля.
Та справжній секрет успішного лікування полягав, звісно, не в зіллі: за глибоке смирення та чистоту Господь наділив Агапіта такими ж благодатними дарами, як і його наставника, і саме Силою Божою преподобний зцілював усіх хворих. Трави та монастирська їжа були лише доповненням до дії молитви святого та допомагали уникнути зайвої слави – щоб люди не приписували Агапіту своїх зцілень, бо цієї слави Агапіт боявся більш ніж вогню.
Одного разу важко захворів князь Володимир Мономах, який тоді правив у Чернігові. Почувши про Агапіта, він запросив преподобного до себе. Проте Агапіт, давши обітницю ніколи не виходити за монастирські ворота, відмовився їхати. Натомість святий передав трохи вареного зілля, з’ївши яке, Володимир Мономах відразу ж одужав. На знак подяки він відправив до Києва скриню з золотом. Побачивши дарунок, преподобний Агапіт промовив: «Я ніколи не від кого нічого не брав, бо зцілював не своєю силою, але Христовою». Не доторкнувшись до золота, святий висипав його біля монастиря для жебраків.
Саме від преподобного Агапіта Володимир Мономах отримав пораду завжди творити милостиню і допомагати нужденним. Втіливши цю настанову, Мономах увійшов в історію як найулюбленіший князь тієї доби, зберігши вдячну народну пам’ять по сьогодні.
Пам’ятаймо, що зцілення тіла без зцілення душі не принесе людині користі, адже не вплине на її долю в Житті Вічному. Натомість зцілення душі відкриває нам ворота Царства Божого, і благодатні дари цього зцілення іноді починають діяти в людині вже в земному житті.