Звернення Священноархімандрита Києво-Печерської Свято-Успенської Лаври Митрополита Епіфанія до братії Лаври та громадськості

Всечесні отці!
Дорогі брати і сестри, шановні співгромадяни!

У зв’язку з подіями, пов’язаними зі Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою, вважаю за необхідне дати пояснення щодо низки питань.

Найперше, слід підкреслити, що в жодному разі не йдеться про закриття цього монастиря, припинення в ньому молитви, богослужінь, чернечого життя. Порівняння нинішніх подій із минулими гоніннями комуністичної влади на Церкву загалом та двократним закриттям монастиря зокрема – безпідставна маніпуляція. Особливо цинічно вона звучить з вуст ієрарха, який був тісно пов’язаний з Компартією та навіть намагався від неї висуватися на виборну посаду.

Протягом тривалого часу і наша Церква, і українська держава, і суспільство намагалися спонукати керівництво Московського патріархату в Україні остаточно припинити підлеглість російському центру, який цілком перебуває під контролем кремлівської адміністрації та використовується як знаряддя гібридної агресії проти України. У відповідь всі побачили не лише спробу ввести в оману державу та суспільство декларуванням відокремлення від Московського патріархату при фактичному збереженні підпорядкування йому. І митрополит Онуфрій, і очолюваний ним Синод ніяк не реагували на численні факти колаборації своїх ієрархів та духовенства з російськими окупантами, на анексію Кирилом Гундяєвим релігійних структур, розташованих на тимчасово окупованих територіях. Натомість, в дусі російської пропаганди вони зосередилися на звинуваченнях проти України.

І суспільству загалом, і братії зокрема добре відомі численні приклади того, як під керівництвом нинішнього очільника монастиря Лавра послідовно і свідомо перетворювалася на центр пропагування ідеології «русского міра». Тієї ідеології, яка стала фундаментом і слугує виправданням для війни Росії проти України. За це очільник отримав нагороду від кремлівського диктатора, а російське керівництво зараз всіма силами намагається перешкодити звільненню української святині від московської духовної окупації.

Вкотре закликаю братію Лаври сприяти процесу звільнення від московського ярма. Ми маємо єдину православну віру та належимо до єдиної Церкви Христової. Московська духовна влада в Україні є неканонічною, і всі бачать, як Кремль використовує її проти українського народу. Лавра не повинна бути інструментом боротьби проти України, але навпаки – місцем молитви, побожного чернечого життя в дусі отців та подвижників минулого, місцем, яке духовно надихатиме наших співгромадян у ці важкі часи.

Наші серця відкриті для єднання. Як Священноархімандрит я засвідчую свою повагу до справжніх побожних традицій життя Лаври, її богослужбових особливостей, до тих отців і братів, хто прийшов до цієї обителі заради подвигу і спасіння душі. До всіх, хто не поділяє ідеологію «русского міра» і ті викривлення, які вона вносить у церковне життя.

Відкриваючи монастир у складі Помісної Церкви, наш Священний Синод водночас звернувся до Уряду з проханням надати у Лаврі приміщення для чернечого життя та богослужінь. Це прохання залишається актуальним, і ми наполягатимемо на тому, щоби чернече життя, можливість для щоденної молитви та богослужінь були належним чином забезпечені.

Ми чуємо безпідставні запевнення, що нібито ситуація навколо Ларви є «тимчасовою» і невдовзі її знову закріплять за попередніми користувачами. Ці твердження не відповідають дійсному стану речей.

Так само протягом довгих років, десятиліттями, керівництво Московського патріархату обдурювало вірних України, що нібито колись у майбутньому буде надано Москвою автокефалію для Української Церкви. З року в рік запевняли, що Томосу про автокефалію Вселенським Патріархатом не буде надано, а якщо і буде такий Томос – він не буде ніким підтриманий. Запевняли, що Православна Церква України швидко зникне.

Дорога братіє, не слід вірити всім цим видумкам. Православна Церква України є і буде, а юрисдикція Московського патріархату в Україні не має ані канонічної, ані моральної перспективи. Сподіваюся, що невдовзі остаточну заборону Москві впливати на українське церковне життя буде підтверджено і державним законом.

Як Священноархімандрит я засвідчую братії, що всі з вас, хто послідують вимогам канонів і Томосу, відкинуть беззаконну владу Москви, – продовжать своє служіння в Лаврі. Всі свої можливості та авторитет ми будемо використовувати для того, щоби захистити вас від залякувань з боку дотеперішнього очільника Лаври. Керувати поточними справами обителі будуть ті, хто знають традиції та життя монастиря, хто відомий вам, адже належить до братії, хто має відповідні здібності та не заплямував себе відданістю «русскому міру». Давня слов’янська мова, разом з сучасною українською мовою, буде богослужбовою мовою Лаври – ми знаємо, що для багатьох з вас це питання також є важливим.

Як Священноархімандрит Лаври я відкритий до діалогу і спілкування. Наша мета – зберегти і оновити обитель отців наших Антонія і Феодосія, очистити її від омани «русского міра». Ми готові до співпраці з усіма, хто поділяє це прагнення.

І нехай Бог благословить цю добру справу успіхом!