5 простих відповідей на найчастіші питання щодо святого Причастя
Розширені новини
5 простих відповідей на найчастіші питання щодо святого Причастя
1. Що таке Причастя?
Причастя — це Таїнство, в якому хліб і вино під час Літургії Спаситель і Бог наш Ісус Христос перетворює у Хліб Небесний: Своє ДІЙСНЕ Тіло і Свою ДІЙСНУ Кров. Бог–Любов дає нам, дітям Своїм, охрещеним у Його ім’я, усього Себе — Невмістимого, Неосяжного, Світло, Істину, Життя, щоб Він жив у нас, а ми жили в Ньому. «Я — хліб живий, який зійшов з небес, — говорить Спаситель, — хто їсть цей хліб, житиме вічно… Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, у Мені перебуває, і Я в ньому» /Ін. 6:51-56/.
2. Хто достойний приймати Святе Причастя?
Ця наша негідність буває двох родів: негідність тих, хто по правді кається, і негідність тих, хто кається не по правді або зовсім не кається і не хоче каятися… Хто ж це ті, що каються по правді, й ті, що каються не по правді? Неправдивий каянник — це той, хто не щиро сповідає свої гріхи перед Богом своєму духівникові, але приховує їх. Якщо ж і відверто сповідається, то не має скорботи за провину. А якщо й трохи шкодує, то не має в серці щирого наміру не повертатися до колишніх гріхів, але, як і раніше, має надію й бажання чинити те саме. Такий не достойний Божественного Причастя. Нехай не насмілюється приступати до споживання: буде пити та їсти в осуд і, як у Юду, увійде в нього після Хліба сатана. Хто ж кається правдиво, той сповідає свої провини із сердечною скрухою за них і, сподіваючись на допомогу Божу, покладає рішучий намір ніколи не повертатися до заподіяних гріхів і всіляко берегтися від них. Такий удостоїться як Божественного Причастя, так і милосердя Божого, хоч і був би вкрай негідним.
Святитель Димитрій Ростовський говорить: «Отже, достойно причащайся, тримаючи в думках таке звернення до Бога: «Недостойний я не лише причаститися Святих Твоїх Таїн, але й поглянути на предивну і надприродну Твою Трапезу. Однак я приступаю не для того, щоб прогнівити Тебе, але дерзаю, сподіваючись на невичерпну Твою милість, бо я знаю, що Ти прийшов не заради праведників, а заради грішників…»
3. Як часто можна причащатися?
Святі отці радять якомога частіше приступати до Таїнства Євхаристії. Той же святитель говорить: «Християнине! Ось жертовник відкрито перед тобою, безсмертна їжа на ньому… найсолодший голос взиває до тебе: «Зі страхом Божим і любов’ю приступіть…» Але що бачимо? Із жахом бачимо… що декотрі, чи запеклі, чи засліплені, чи розслаблені, чи не знаю, як їх і назвати, не тільки часто, але й один раз на рік не приступають. О гріховність наша, о нещастя Церкви!
Бог тобі не ворог, а лікар — зцілити тебе, а не погубити хоче. Навіщо ж уникаєш Його Божественної Чаші? Краще тобі, прийнявши духовні ліки, зцілитися, ніж, уникаючи лікування, у більші гріховні хвороби впасти й загинути»
4. У чому полягає підготування до Св. Причастя?
Потрібне внутрішнє очищення, а саме боротьба з власними гріхами і пристрастями.Важливо приступати з чистою совістю
в якій не було б місця гордости, непокірливости, щоб поганої думки не утримувати ні хвилини. Господа приймати треба зі смиренням, і лагідністю, і радістю. Після причастя належить радуватися, не треба ніякої скорботи. Також потрібна і тілесна підготовка, а саме піст і молитва.
5. Які молитви потрібно читати перед Святим Причастям?
Загальним правилом перед Євхаристією є читання Послідування до Причастя (канону і 10-и молитов). Це читання можна доповнити й іншими молитвами, а можна і скоротити, — залежно від духовного досвіду чи обставин. Однак ні доповнювати, ні скорочувати не бажано без дозволу та благословення священика. Варто пам’ятати, що молитовне правило полягає не в кількості вичитаних молитов, а в молитовній жертві: у щирому зверненні покаянного серця до Господа, благоговійному прагненні до Нього. Певні канони й акафісти заведено читати саме задля того, щоб напоумити нас, що ми маємо відчувати у ці підготовчі дні та про що молити Господа. А також, щоб ми хоч трохи потрудилися, бо «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» /Мф. 11:12/. Можна уважно прочитати один канон, а потім спробувати від усієї душі сказати те саме Господеві своїми словами, можна промовити зі сльозами віри й каяття одну лише молитву до Причастя, смиренно помолитися Ісусовою молитвою — і це буде кращою, якіснішою підготовкою, ніж механічне вичитування багатьох сторінок. Отже, не у кількості певних молитов, а у послусі, у старанності, праці, благоговінні та щирому покаянні полягає ПРАВИЛЬНЕ молитовне правило до найбільшого Таїнства.
Причастя — це Таїнство, в якому хліб і вино під час Літургії Спаситель і Бог наш Ісус Христос перетворює у Хліб Небесний: Своє ДІЙСНЕ Тіло і Свою ДІЙСНУ Кров. Бог–Любов дає нам, дітям Своїм, охрещеним у Його ім’я, усього Себе — Невмістимого, Неосяжного, Світло, Істину, Життя, щоб Він жив у нас, а ми жили в Ньому. «Я — хліб живий, який зійшов з небес, — говорить Спаситель, — хто їсть цей хліб, житиме вічно… Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, у Мені перебуває, і Я в ньому» /Ін. 6:51-56/.
2. Хто достойний приймати Святе Причастя?
Ця наша негідність буває двох родів: негідність тих, хто по правді кається, і негідність тих, хто кається не по правді або зовсім не кається і не хоче каятися… Хто ж це ті, що каються по правді, й ті, що каються не по правді? Неправдивий каянник — це той, хто не щиро сповідає свої гріхи перед Богом своєму духівникові, але приховує їх. Якщо ж і відверто сповідається, то не має скорботи за провину. А якщо й трохи шкодує, то не має в серці щирого наміру не повертатися до колишніх гріхів, але, як і раніше, має надію й бажання чинити те саме. Такий не достойний Божественного Причастя. Нехай не насмілюється приступати до споживання: буде пити та їсти в осуд і, як у Юду, увійде в нього після Хліба сатана. Хто ж кається правдиво, той сповідає свої провини із сердечною скрухою за них і, сподіваючись на допомогу Божу, покладає рішучий намір ніколи не повертатися до заподіяних гріхів і всіляко берегтися від них. Такий удостоїться як Божественного Причастя, так і милосердя Божого, хоч і був би вкрай негідним.
Святитель Димитрій Ростовський говорить: «Отже, достойно причащайся, тримаючи в думках таке звернення до Бога: «Недостойний я не лише причаститися Святих Твоїх Таїн, але й поглянути на предивну і надприродну Твою Трапезу. Однак я приступаю не для того, щоб прогнівити Тебе, але дерзаю, сподіваючись на невичерпну Твою милість, бо я знаю, що Ти прийшов не заради праведників, а заради грішників…»
3. Як часто можна причащатися?
Святі отці радять якомога частіше приступати до Таїнства Євхаристії. Той же святитель говорить: «Християнине! Ось жертовник відкрито перед тобою, безсмертна їжа на ньому… найсолодший голос взиває до тебе: «Зі страхом Божим і любов’ю приступіть…» Але що бачимо? Із жахом бачимо… що декотрі, чи запеклі, чи засліплені, чи розслаблені, чи не знаю, як їх і назвати, не тільки часто, але й один раз на рік не приступають. О гріховність наша, о нещастя Церкви!
Бог тобі не ворог, а лікар — зцілити тебе, а не погубити хоче. Навіщо ж уникаєш Його Божественної Чаші? Краще тобі, прийнявши духовні ліки, зцілитися, ніж, уникаючи лікування, у більші гріховні хвороби впасти й загинути»
4. У чому полягає підготування до Св. Причастя?
Потрібне внутрішнє очищення, а саме боротьба з власними гріхами і пристрастями.Важливо приступати з чистою совістю
в якій не було б місця гордости, непокірливости, щоб поганої думки не утримувати ні хвилини. Господа приймати треба зі смиренням, і лагідністю, і радістю. Після причастя належить радуватися, не треба ніякої скорботи. Також потрібна і тілесна підготовка, а саме піст і молитва.
5. Які молитви потрібно читати перед Святим Причастям?
Загальним правилом перед Євхаристією є читання Послідування до Причастя (канону і 10-и молитов). Це читання можна доповнити й іншими молитвами, а можна і скоротити, — залежно від духовного досвіду чи обставин. Однак ні доповнювати, ні скорочувати не бажано без дозволу та благословення священика. Варто пам’ятати, що молитовне правило полягає не в кількості вичитаних молитов, а в молитовній жертві: у щирому зверненні покаянного серця до Господа, благоговійному прагненні до Нього. Певні канони й акафісти заведено читати саме задля того, щоб напоумити нас, що ми маємо відчувати у ці підготовчі дні та про що молити Господа. А також, щоб ми хоч трохи потрудилися, бо «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» /Мф. 11:12/. Можна уважно прочитати один канон, а потім спробувати від усієї душі сказати те саме Господеві своїми словами, можна промовити зі сльозами віри й каяття одну лише молитву до Причастя, смиренно помолитися Ісусовою молитвою — і це буде кращою, якіснішою підготовкою, ніж механічне вичитування багатьох сторінок. Отже, не у кількості певних молитов, а у послусі, у старанності, праці, благоговінні та щирому покаянні полягає ПРАВИЛЬНЕ молитовне правило до найбільшого Таїнства.