П’ята Неділя після Пасхи. Перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських
Розширені новини
П’ята Неділя після Пасхи. Перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських
У п’яту Неділю після Пасхи Православна Церква відзначає свято перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських в місто Барі.
В XI столітті Візантійська імперія переживала важкий час: турки-османи грабували її володіння у Малій Азії, нищили міста й села, вбивали їх жителів та супроводжували свої жорстокості зневагою до святих храмів, мощів, ікон і книг.
Постійні набіги змусили християн переховувати свої святині. Особливо побоювалися за мощі Святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі Святителя Миколая. Для цього було споряджено морську експедицію до міста Мир Лікійських.
21 травня 1087 року кораблі повернулися до м. Барі і скоро радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 22 травня, мощі Святителя Миколая урочисто перенесли до церкви Святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Через рік була побудована церква на честь святителя Миколая де було поміщено мощі.
Спочатку свято перенесення мощей Святителя Миколая відзначалося тільки мешканцями італійського міста Барі. В інших християнських країнах воно не було прийняте, незважаючи на те, що про подію було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим для середньовіччя звичаєм вшановування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам’яті, тому що втрата мощей Святителя була для неї сумною подією.
Православною Церквою святкування події перенесення мощей Святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Барі, на наших землях було встановлено на основі глибокого, вже зміцнілого шанування народом великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно із прийняттям християнства.
В XI столітті Візантійська імперія переживала важкий час: турки-османи грабували її володіння у Малій Азії, нищили міста й села, вбивали їх жителів та супроводжували свої жорстокості зневагою до святих храмів, мощів, ікон і книг.
Постійні набіги змусили християн переховувати свої святині. Особливо побоювалися за мощі Святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі Святителя Миколая. Для цього було споряджено морську експедицію до міста Мир Лікійських.
21 травня 1087 року кораблі повернулися до м. Барі і скоро радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 22 травня, мощі Святителя Миколая урочисто перенесли до церкви Святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Через рік була побудована церква на честь святителя Миколая де було поміщено мощі.
Спочатку свято перенесення мощей Святителя Миколая відзначалося тільки мешканцями італійського міста Барі. В інших християнських країнах воно не було прийняте, незважаючи на те, що про подію було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим для середньовіччя звичаєм вшановування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам’яті, тому що втрата мощей Святителя була для неї сумною подією.
Православною Церквою святкування події перенесення мощей Святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Барі, на наших землях було встановлено на основі глибокого, вже зміцнілого шанування народом великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно із прийняттям християнства.