Чому Новий рік розпочинається 1 січня, якщо літочислення від Різдва Христового?
Розширені новини
Чому Новий рік розпочинається 1 січня, якщо літочислення від Різдва Христового?
1 січня ми зустрічаємо 2022-й рік від Різдва Христового. Знаємо, що народження Господа нашого Ісуса Христа стало початком нової ери в історії людства, і тому все, що було до цієї вікопомної події, було «до Різдва Христового», «до нашої ери». Чому ж початок нового року ми відзначаємо саме 1 січня, а не в день, коли святкуємо народження нашого Спасителя?
Насамперед, нагадаємо, що ані Священне Писання, ані загалом Передання Церкви не подає нам «точного дня народження» Сина Божого, бо головним для християн є не дата, а зміст шанованої нами події. Календарна дата для святкування Різдва Христового 25 грудня, поширена в Церквах на Заході, була обрана у IV столітті і у Церквах на Сході. До того часу більшість місцевих Церков не виокремлювала подію Різдва Христового, святкуючи її 6-го січня разом з подією Хрещення Господнього під спільною назвою Богоявлення. Останньою з Помісних Церков Різдво Христове, як окреме свято, стала відзначати Єрусалимська Церква, і сталося це у другій половині VI століття.
В VI столітті виникла потреба продовжити розрахунки найбільш авторитетних на той час олександрійських пасхалій (великодніх таблиць з датами святкування Пасхи, складених єпископом Феофілом Олександрійським (на 380 – 479 роки) та Кирилом Олександрійським (на 437 – 531 роки). Папа Римський Іоан I доручив монаху Діонісію Малому скласти нову пасхальну таблицю.
Саме тоді Діонісій і запропонував проводити всі розрахунки, виходячи з дати народження Ісуса Христа. До цього Церква використовувала виключно циклічний принцип святкування Воскресіння: його відзначали кожної неділі та один раз на рік, без будь-якої згадки історичних дат. Зіставляючи євангельські свідчення з історичними документами, Діонісій дійшов висновку, що Ісус Христос народився 525 років тому, а саме 25 грудня 753 року «від заснування Риму». Тож саме цей рік було запропоновано вважати першим роком християнської ери, яку в світі називають «нашою ерою».
А чому ж 1 січня, а не 25 грудня?
1 січня розпочинався новий рік за юліанським календарем. Як відомо, цей календар був запроваджений імператором Гаєм Юлієм Цезарем ще у 45 році до Різдва Христового. Дата 1 січня була обрана для початку нового літочислення тому, що саме в цей день набували повноважень римські консули (змінювалась влада, починався новий етап життя суспільства). В римських документах датування подій позначалося іменами консулів, тож їхня зміна ставала і зміною календарної дати. Вступ нових консулів на посаду відзначався з великою пишністю починаючи з 31 грудня і протягом 1-5 січня. З Риму ця традиція перейшла до Константинополя та глибоко увійшла в культуру багатьох народів Європи навіть після падіння Римської імперії.
Після Хрещення Руси-України у 988 році до нас перейшло і літочислення, що застосовувалося тоді візантійцями – юліанський календар, заснований на сонячному році. Рахунок років у ньому вівся від «сотворення світу»: офіційно ця дата була закріплена на шостому Вселенському Соборі у Константинополі (680 – 681 рр.), коли було визначено, що Різдво Христове припало на 5508 рік від сотворення світу. За давньою біблійною традицією, новоліття «від сотворення світу» розпочиналося 1 вересня. У 1492 році цю дату закріпили і на світському рівні: початок року офіційно святкували 1 вересня. Але вже через кілька століть, згідно з указом царя Московії Петра I систему літочислення на наших землях було змінено: роки почали рахувати не за константинопольською традицією (від сотворення світу), а за традицією «багатьох європейських країн» (від Різдва Христового), а новий рік постановили відзначати не 1 вересня, а 1 січня. Так з 1700 року відзначення новоліття стало носити не церковний, а світський характер.
Тож 1 січня відзначається світське свято – початок нового календарного 2022-го року від Різдва Христового. Водночас, маємо знати, що у вересні вже розпочався новий, біблійний 7530-й, рік від сотворення світу.
Насамперед, нагадаємо, що ані Священне Писання, ані загалом Передання Церкви не подає нам «точного дня народження» Сина Божого, бо головним для християн є не дата, а зміст шанованої нами події. Календарна дата для святкування Різдва Христового 25 грудня, поширена в Церквах на Заході, була обрана у IV столітті і у Церквах на Сході. До того часу більшість місцевих Церков не виокремлювала подію Різдва Христового, святкуючи її 6-го січня разом з подією Хрещення Господнього під спільною назвою Богоявлення. Останньою з Помісних Церков Різдво Христове, як окреме свято, стала відзначати Єрусалимська Церква, і сталося це у другій половині VI століття.
В VI столітті виникла потреба продовжити розрахунки найбільш авторитетних на той час олександрійських пасхалій (великодніх таблиць з датами святкування Пасхи, складених єпископом Феофілом Олександрійським (на 380 – 479 роки) та Кирилом Олександрійським (на 437 – 531 роки). Папа Римський Іоан I доручив монаху Діонісію Малому скласти нову пасхальну таблицю.
Саме тоді Діонісій і запропонував проводити всі розрахунки, виходячи з дати народження Ісуса Христа. До цього Церква використовувала виключно циклічний принцип святкування Воскресіння: його відзначали кожної неділі та один раз на рік, без будь-якої згадки історичних дат. Зіставляючи євангельські свідчення з історичними документами, Діонісій дійшов висновку, що Ісус Христос народився 525 років тому, а саме 25 грудня 753 року «від заснування Риму». Тож саме цей рік було запропоновано вважати першим роком християнської ери, яку в світі називають «нашою ерою».
А чому ж 1 січня, а не 25 грудня?
1 січня розпочинався новий рік за юліанським календарем. Як відомо, цей календар був запроваджений імператором Гаєм Юлієм Цезарем ще у 45 році до Різдва Христового. Дата 1 січня була обрана для початку нового літочислення тому, що саме в цей день набували повноважень римські консули (змінювалась влада, починався новий етап життя суспільства). В римських документах датування подій позначалося іменами консулів, тож їхня зміна ставала і зміною календарної дати. Вступ нових консулів на посаду відзначався з великою пишністю починаючи з 31 грудня і протягом 1-5 січня. З Риму ця традиція перейшла до Константинополя та глибоко увійшла в культуру багатьох народів Європи навіть після падіння Римської імперії.
Після Хрещення Руси-України у 988 році до нас перейшло і літочислення, що застосовувалося тоді візантійцями – юліанський календар, заснований на сонячному році. Рахунок років у ньому вівся від «сотворення світу»: офіційно ця дата була закріплена на шостому Вселенському Соборі у Константинополі (680 – 681 рр.), коли було визначено, що Різдво Христове припало на 5508 рік від сотворення світу. За давньою біблійною традицією, новоліття «від сотворення світу» розпочиналося 1 вересня. У 1492 році цю дату закріпили і на світському рівні: початок року офіційно святкували 1 вересня. Але вже через кілька століть, згідно з указом царя Московії Петра I систему літочислення на наших землях було змінено: роки почали рахувати не за константинопольською традицією (від сотворення світу), а за традицією «багатьох європейських країн» (від Різдва Христового), а новий рік постановили відзначати не 1 вересня, а 1 січня. Так з 1700 року відзначення новоліття стало носити не церковний, а світський характер.
Тож 1 січня відзначається світське свято – початок нового календарного 2022-го року від Різдва Христового. Водночас, маємо знати, що у вересні вже розпочався новий, біблійний 7530-й, рік від сотворення світу.